Ергономіка структури психотерапевтичної бесіди

У статті систематизовано, розроблено та апробовано методологічні вимоги до дотримання психотерапевтом ергономіки структури психотерапевтичної бесіди. Вперше введено в психотерапевтичну практику та розкрито поняття "ергономіка структури психотерапевтичної бесіди". Розроблено логістику взаємодії в психотерапевтичній бесіді. Визначено основні структурні компоненти психотерапевтичної бесіди: усний контракт, приєднання до клієнта (на різних рівнях), пізнання та розуміння внутрішнього світу, переживань та проблем клієнта, виявлення психотерапевтичної мішені, кристалізація проблеми, узгодження суті клієнтського запиту, мети психотерапії, від’єднання від клієнта, резюме. Визначено та охарактеризовано ступені зближення учасників психотерапевтичної бесіди: відторгнення один від одного, формальний контакт з мінімальним приєднанням, приєднання до досягнення продуктивного контакту, близькість, злиття. Надано розгорнуту методологію виконання технології приєднання психотерапевта до клієнта для досягнення рівня продуктивного контакту. Розкрито технологію приєднання до: репрезентативної системи пацієнта. Проаналізовано та систематизовано прийоми приєднання до: часового простору клієнта; соціального статусу; освіти; вікових особливостей; матеріального рівня та специфіки регіону проживання клієнта; мовленнєвого психотипу клієнта; вербо-сенсорного типу клієнта; прийоми: повідомлення пацієнту про очікуваний результат; вибору ефективної дистанції; ситуативного уподібнення: позі, рухам, диханню; моніторингу особливостей побудови речень. Розкрито зміст трьох вербо-сенсорних типів: візуалістичного, аудіалістичного, кінестетичного. Частково анонсовано авторську технологію body language (мова тіла). Проаналізовано три основних типи мімічних сигналів: статистичний, повільний, швидкий. Розкрито технологію розпізнавання істинних почуттів співрозмовника, брехні та не щирості клієнта, маркери нещирості, типові механізми прояву брехні. Описано технологію від’єднання та резюмування.

В статье систематизированы, разработаны и апробированы методологические требования к соблюдению психотерапевтом эргономики структуры психотерапевтической беседы. Впервые введено в психотерапевтическую практику и раскрыто понятие "эргономика структуры психотерапевтической беседы". Разработано логистику взаимодействия в психотерапевтической беседе. Определены основные структурные компоненты психотерапевтической беседы: устный контракт, присоединение к клиенту (на разных уровнях), познание и понимание внутреннего мира, переживаний и проблем клиента, выявление психотерапевтической мишени, кристаллизация проблемы, согласование сути клиентского запроса, цели психотерапии, отсоединение от клиента, резюме. Определены и охарактеризованы степени сближения участников психотерапевтической беседы: отторжение друг от друга, формальный контакт с минимальным присоединением, присоединение к достижению продуктивного контакта, близость, слияние. Предоставлено развернутую методологию выполнения технологии присоединения психотерапевта к клиенту для достижения уровня продуктивного контакта. Раскрыто технологию присоединения к репрезентативной системе пациента. Проанализированы и систематизированы приемы присоединения до временного пространства пациента; социального статуса; образования; возрастных особенностей; материального уровня и специфики региона проживания клиента; речевого психотипа клиента; верба-сенсорного типа клиента; приемы: сообщение пациенту ожидаемого результата; выбора эффективной дистанции; ситуативного уподобление: позе, движениям, дыханию; мониторинга особенностей построения предложений. Раскрыто смысл троих верба-сенсорных типов: визуалистичного, аудиалистичного, кинестетического. Частично анонсировано авторскую технологию body language (язык тела). Проанализированы три основных типа мимических сигналов: статистический, медленный, быстрый. Раскрыто технологию распознавания истинных чувств собеседника, лжи и не искренности клиента, маркеры неискренности, типичные механизмы проявления лжи. Описана технология отсоединения и резюмирования.

The article systematizes, develops and approves the methodological requirements for the psychotherapist to observe the structure of the psychotherapeutic conversation. For the first time introduced into psychotherapeutic practice and the concept of "ergonomics of the structure of psychotherapeutic conversation" is disclosed. The logistics of interaction in a psychotherapeutic conversation is developed. The main structural components of the psychotherapeutic conversation are defined: oral contract, joining the client (at different levels), cognition and understanding of the inner world, the experiences and problems of the client, identifying the psychotherapeutic target, crystallizing the problem, agreeing the essence of the client's request, the purpose of psychotherapy, detachment from the client, summary. The degrees of convergence of the participants in the psychotherapeutic conversation are determined and characterized: rejection from one another, formal contact with minimal accession, accession to the achievement of productive contact, proximity, fusion. Provided a detailed methodology for the implementation of the technology of joining the therapist to the client to achieve a level of productive contact. The technology of accession to the patient's representative system is disclosed. Analyzed and systematized methods of accession to the patient's time space; social status; education; age features; material level and specificity of the client's region of residence; speech psychotype of the client; verba-sensory type of client; receptions: reporting the expected result to the patient; selection of effective distance; situational assimilation: posture, movements, breathing; monitoring the features of the construction of proposals. The meaning of three verb-sensory types is revealed: visualistic, audialistic, kinesthetic. Partially announced the author's technology body language. Three main types of mimic signals are analyzed: statistical, slow, fast. The technology of recognizing the true feelings of the interlocutor, the lie and not the client's sincerity, the markers of insincerity, the typical mechanisms of manifestation of lies are revealed. The technology of detachment and summarization is described.