Роль фізичного виховання у процесі психомoторного розвитку дітей з розладами спектру аутизму

Стаття присвячена сучасній проблематиці щодо психомоторного розвитку дітей з розладами спектру аутизму. Наголошується на виключній ролі фізичного виховання в ефективному втручанні та позитивному формуванні психомоторних навичок у дітей з означеними розладами. Аналіз та систематизація наукових джерел дозволив визначити ключові сенсомоторні механізми, що забезпечують позитивний вплив фізичної активності на координацію рухів, постуральний контроль, моторне планування та поведінкову саморегуляцію. Виокремлено п’ять основних напрямів роботи: вестибулярні, пропріоцептивні, ритмічні, координаційно-рухові та дрібно-моторні вправи, кожен з яких спрямований на корекцію специфічних моторних і сенсорних труднощів, характерних для дітей з РАС. Окрему увагу приділено принципам побудови програми ЛФК, серед яких індивідуалізація, структурованість, мультисенсорність, поступове ускладнення завдань, позитивний емоційний фон і забезпечення безпеки. Узагальнений аналіз підтверджує, що комплексний та адаптований підхід підвищує ефективність втручань і сприяє покращенню участі дітей у навчальній і соціальній діяльності. Висновлено про необхідність подальших досліджень, спрямованих на розроблення доказових індивідуалізованих програм ЛФК для підвищення їх результативності у довгостроковій перспективі.

The article is devoted to contemporary issues concerning the psychomotor development of children with autism spectrum disorders. It emphasizes the exceptional role of physical education in effective intervention and positive formation of psychomotor skills in children with these disorders. Analysis and systematization of scientific sources has made it possible to identify the key sensorimotor mechanisms that ensure the positive impact of physical activity on movement coordination, postural control, motor planning, and behavioral self-regulation. Five main areas of work have been identified: vestibular, proprioceptive, rhythmic, coordination and movement, and fine motor exercises, each of which is aimed at correcting specific motor and sensory difficulties characteristic of children with autism spectrum disorders. Particular attention is paid to the principles of developing a therapeutic physical education program, including individualization, structure, multisensory stimulation, gradual task complexity, a positive emotional background, and safety. A generalized analysis confirms that a comprehensive and adapted approach increases the effectiveness of interventions and contributes to improving children's participation in educational and social activities. It is concluded that further research is needed to develop evidence-based individualized therapeutic physical education programs to increase their long-term effectiveness.