Правильність як основна комунікативна властивість мовлення

У статті розглянуто співвідношення між поняттями норма мови і норма мовлення, типи мовних
норм відповідно до рівнів мовної системи, правильність мовлення як його нормативність. Йдеться про два
ступені володіння літературною мовою – мовлення правильне і мовлення майстерне, яке завдячує наявності
різних варіантів у системі мовних засобів і змушує до вибору кращого, доцільнішого, а також стає
передумовою динамічності мовної норми. Піднесенню культури мовлення сприяє розуміння мовцями
критеріїв норми літературної мови, які допомагають усвідомленій мовно-літературній практиці носіїв
мови.

В статье рассмотрено соотношение между понятиями “норма языка” и “норма речи”, типы
языковых норм в соответствии с уровнями языковой системы, правильность речи как её нормативность.
Речь идет о двух степенях обладания литературным языком – правильной речи и речевом мастерстве,
которое благодаря наличию разных вариантов в системе языковых средств и способствует
осуществлению более целесообразного выбора, а также становится предпосылкой динамической языковой
нормы. Повышению культуры речи способствует понимание вещателями критериев нормы литературного
языка, которые помогают осознанной литературной практике носителей языка.

The article deals with the relation between concepts of the language norm and the speech norm, types of
language norms in accordance with the levels of the language system, and the accuracy of speech as its
standardization. There are two levels of the literary language – correct speech and skilful speech, which is possible
due to the availability of different variants in the system of language means and helps a speaker to make a better,
more expedient choice, and also becomes a prerequisite to the dynamic character of the language norm. A factor
which contributes to the development of the speech culture is the speakers’ understanding of the literary language
norm criteria, which help native speakers conduct the conscious language and literary practice.