Освіта – це простір свободи. Рецензія на монографію: Світлана Ганаба. «Філософія дидактики: контексти, стратегії, практики» - Суми: Університетська книга, 2015. – 334 с.

У статті розглядаються основні ідеї монографії С.О. Ганаби «Філософія дидактики: контексти, стратегії, практики». У дослідженні презентовано концептуальну й соціокультурну модель філософії дидактики як нового напряму
досліджень. Філософська концепція дидактики як теорії навчання у контексті
нових соціокультурних й дискурсивних практик ґрунтується на наступних положеннях: розуміння простору освітньої діяльності як відкритої, складної, ризоморфної системи, що перебуває у процесі самозміни й самостановлення; визнання
знання як джерела особистісної трансформації; розуміння людини як складної,
комунікативної, компетентної, здатної до самотрансформації у «просторах
потоків» і «позачасовому часі» (М. Кастельс); розуміння освіти як простору свободи; визнання самоцінності особистісного досвіду та життєвої практики.
У монографії запропоновано можливі напрямки переорієнтації розвитку
дидактики. Серед таких напрямків виокремлено: спрямування до конструктивного й творчого підходу отримання знань; подолання авторитарного стилю викладання на користь діалогової співпраці; застосування низки відкритих,
нелінійних методів навчання, спрямованих на розвиток і самотрансформацію
особистості; переосмислення наявного життєвого досвіду суб’єктів освітнього процесу та світоглядних орієнтирів особистості; визнання комунікативної
природи освіти, особистості, знання.

В статье рассматриваются основные идеи монографии С. А. Ганабы
«Философия дидактики: контексты, стратегии, практики». В исследовании представлено концептуальную и социокультурную модель философии
дидактики как нового направления исследований. Философская концепция дидактики как теории обучения в контексте новых социокультурных и
дискурсивных практик основываются на следующих положениях: понимание пространства образовательной деятельности как открытой, сложной,
ризоморфной системы, которая пребывает в процессе самоизменения и самостановления; определения знания как источника личностной трансформации; понимание человека как сложной, коммуникативной, склонной к
самотрансформации в «пространствах потоков» и «вневременном времени» (М. Кастельс); понимание образования как пространства свободы; признание личностного опыта и жизненной практики.
В монографии предложено возможные направления переориентации
развития дидактики. Среди них выделены: направление к конструктивному и творческому подходу получения знаний; преодоление авторитарного
стиля преподавания в пользу диалогового сотрудничества; применение ряда
открытых, нелинейных методов обучения, направленных на развитие и само
трансформацию личности; переосмысления имеющегося жизненного опыта
субъектов образовательного процесса и мировоззренческих ориентиров личности; признание коммуникативной природы образования, личности, знания.

The basic ideas of the monograph “Philosophy of Didactics: Contexts, Strategies, Practices” by S.O.Hanaba are examined in the article. The author presents
the conceptual and of sociocultural model of philosophy of didactics as a new direction of study. The philosophical concept of didactics as a theory of learning in
the context of new sociocultural and discursive practices is based on such positions: understanding the educational space as an open, complex, rhizomatic system which is in the process of self-transformation and self-becoming; recognition
the knowledge as a source of personal transformation; understanding a human as
a complex, communicative, competent personality, which is capable to transform
himself/herself in the “space of flows” and “timeless time” (M. Castells); understanding of education as a space of
freedom; recognition of the inherent value of
personal experience and life practice.
The possible directions of didactics reorientation are proposed in the book.
Among them are: the orientation on constructive and creative approach to learning; overcoming authoritarian style of teaching and transition to interactive col- transition to interactive col-transition to interactive collaboration in learning; use of a set of open, non-linear teaching methods aimed at
developing and transformation of personality; rethinking an individual existing life
experience and worldview orientation; recognizing the communicative nature of
education, personality and knowledge.