Сучасна парадигма знання в умовах нового просвітництва та викликів цифрового повороту
ISSN
2522-9699
Дата випуску
2026
Автор(и)
DOI
10.33930/ed.2019.5007.59(5-6)-4
Анотація
Класична парадигма знання, що опиралася на автономного суб’єкта, стабільні інституції та відносно повільні ритми верифікації, втрачає універсальну пояснювальну силу. Знання сьогодні існує як динамічна, рухлива конфігурація даних, відкрита до постійної ревізії. Це породжує фундаментальне питання про те, як можливе збереження просвітницького імпульсу критичної раціональності всередині середовища, де сама технічна інфраструктура стає співучасником пізнавального акту. В роботі розглядається перехід від класичного образу автономного, ізольованого суб’єкта до суб’єкта, що діє всередині, висловлюючись латурівською лексикою, гібридних мереж. Аналізується трансформація критеріїв достовірності, зміна форм знання та поява нових етичних вимог до пізнавальної діяльності. Особлива увага приділяється освітньому простору як місцю, де ціннісний імпульс відповідального судження зустрічається з цифровою інфраструктурою і формує нову практику збирання смислу. Сучасна парадигма знання постає як відкрита, реляційна та ціннісно навантажена структура. Вона зберігає спрямованість на істину й критику, але реалізує їх уже не в ізоляції, а в постійному діалозі з даними, відмінними епістемічними моделями та іншими агентами. Ключовим завданням стає створення освітніх і пізнавальних середовищ, у яких цифрові інфраструктури розширюють, а не звужують простір критичного судження.
The classical paradigm of knowledge, which relied on the autonomous subject, stable institutions and relatively slow rhythms of verification, is losing its universal explanatory power. Knowledge today exists as a dynamic, mobile configuration of data, open to constant revision. This raises the fundamental question of how it is possible to preserve the educational impulse of critical rationality within an environment where the technical infrastructure itself becomes an accomplice in the cognitive act. The paper examines the transition from the classical image of an autonomous, isolated subject to a subject operating within, to use Latourian vocabulary, hybrid networks. The transformation of reliability criteria, changing forms of knowledge, and the emergence of new ethical requirements for cognitive activity are analyzed. Particular attention is paid to the educational space as a place where the value impulse of responsible judgment meets the digital infrastructure and forms a new practice of collecting meaning. The modern paradigm of knowledge appears as an open, relational, and value-laden structure. It retains a focus on truth and criticism, but realizes them no longer in isolation, but in constant dialogue with data, different epistemic models, and other agents. The key task is to create educational and cognitive environments in which digital infrastructures expand, rather than narrow, the space of critical judgment.
Файл(и)![Ескіз]()
Вантажиться...
Назва
Svyrydenko_35_41.pdf
Розмір
286.23 KB
Формат
Adobe PDF
Контрольна сума
(MD5):cf6aee575eb5c4508901d369aa9839f3
