Фахівець як суб’єкт повоєнного відтворення економічних ресурсів підприємства

У статті проведено комплексне теоретико-методологічне дослідження ролі фахівця як активного суб’єкта системи відтворення економічних ресурсів підприємства в умовах повоєнного відновлення. Актуальність роботи зумовлена необхідністю пошуку внутрішніх драйверів ревіталізації суб’єктів господарювання в умовах критичного дефіциту інвестиційного капіталу та фізичного руйнування інфраструктури. У дослідженні обґрунтовано парадигмальний зсув від сприйняття персоналу як пасивного ресурсу до визнання його стратегічним агентом змін, здатним конвертувати інтелектуальний потенціал у реальні активи.
Виявлено деструктивний вплив воєнних дій на ресурсне середовище підприємства у трьох вимірах: фізичному, логіко-інформаційному та соціально-кадровому. Доведено, що саме інтелектуальний потенціал фахівця є «пусковим механізмом» регенерації, забезпечуючи перехід від стадії виживання до сталого розвитку. Розроблено сучасний компетентнісний портрет фахівця нової генерації, який інтегрує професійну резильєнтність, когнітивну гнучкість та цифрову адаптивність. Функціональна роль суб’єкта деталізована через напрями реновації матеріальних активів на засадах економіки замкненого циклу, фінансового інжинірингу та відновлення нематеріальних активів підприємства. Особливу увагу приділено інституційному забезпеченню реалізації суб’єктності через демократизацію управління та впровадження систем спільного володіння (ownership culture). Практична значущість результатів полягає у формуванні прикладного інструментарію для HR-менеджменту та стратегічного планування, що орієнтований на випереджальний розвиток підприємства у постконфліктний період.

The article presents a comprehensive theoretical and methodological study of the role of the specialist as an active subject within the system of renewal of an enterprise’s economic resources in the context of post-war recovery. The relevance of the research is driven by the need to identify internal drivers of the revitalization of economic entities under conditions of a critical shortage of investment capital and the physical destruction of infrastructure. The research substantiates a paradigmatic shift from perceiving personnel as a passive resource to recognizing them as a strategic agent of change capable of converting intellectual potential into tangible assets.
The destructive impact of military actions on the enterprise’s resource environment is identified across three dimensions: physical, logistical-informational, and socio-human resource. It is demonstrated that the intellectual potential of the specialist serves as a “trigger mechanism” of regeneration, ensuring the transition from a survival stage to sustainable development. A contemporary competency profile of a new-generation specialist is developed, integrating professional resilience, cognitive flexibility, and digital adaptability. The functional role of the subject is further specified through the directions of material asset renewal based on circular economy principles, financial engineering, and the restoration of the enterprise’s intangible assets. Particular attention is paid to the institutional support for the realization of subjectivity through the democratization of management and the implementation of shared ownership systems (ownership culture). The practical significance of the results lies in the development of applied tools for HR management and strategic planning aimed at fostering the proactive development of enterprises in the post-conflict period.