Cаморуйнівна диспозиція особистості

Запропонована стаття основана на досвіті багатьох років роботи над проблемою саморуйнування особистості та її психологічної детермінації. Саморуйнування розглядається як стійка риса особистості (диспозиція), як реальна, узагальнена психічна структура, яка ініціює аутоагресивну, аутодеструктивну (поворот проти себе) поведінку, забезпечує її сталість у різних ситуаціях та спрямовує активність людини на навмисне заподіяння собі фізичної, або психологічної шкоди. У цій статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження, спрямованого на вивчення факторної структури особистості у обстежених з різною схильністю до саморуйнування. Важливість вивчення проявів та ознак саморуйнівної поведінки саме в період сьогодення, зумовлена зростанням стресу. Розглянуто підходи до розуміння саморуйнування, його ознак та чинників. Теоретично визначено коло рис особистості, що спричинюють прояви схильності до саморуйнування. Викладено та обговорено результати дослідження індивідуально-психологічних властивостей особистості, які супроводжують прояви саморуйнування. Емпіричне вивчення здійснювалося за допомогою опитувальника «Схильність до саморуйнування», Фрайсбургського особистісного опитувальника (Das Freiburger Personlichkeitsinventar, Freiburg Personality Inventory – FPI). Надано та проаналізовано результати кількісного та якісного аналізів отриманих даних; описано особливості факторної структури особистості, які характеризують представників груп осіб з високою, а також з низькою схильністю до саморуйнування. За допомогою аналізу факторних профілів представників виділених груп осіб визначено коло найбільш домінуючих у кожній групі рис особистості, які супроводжують прояви саморуйнування, антивітальності. Отримані результати розкривають психологічний зміст саморуйнівної диспозиції особистості та надають інформацію про її психологічні чинники.

The article is based on many years of research into the problem of personality self-destruction and its psychological determination. Self-destruction is viewed as a stable personality trait (disposition), as a real, generalized mental structure that initiates auto-aggressive, self-destructive (turned against oneself) behavior, ensures its stability across different situations, and directs a person’s activity toward the deliberate infliction of physical or psychological harm. This article presents the results of a theoretical and empirical study aimed at examining the factor structure of personality in individuals with different levels of self-destructive tendencies. The relevance of studying the manifestations and indicators of self-destructive behavior in the present time is due to increasing stress levels. Approaches to understanding self-destruction, its signs, and its determinants are reviewed. Theoretically, a range of personality traits that contribute to the manifestation of self-destructive tendencies has been identified. The results of the study of individual psychological characteristics associated with manifestations of self-destruction. The empirical study was conducted using the questionnaire "Self-Destructive Tendency" and the Freiburg Personality Inventory (Das Freiburger Persönlichkeitsinventar, Freiburg Personality Inventory, FPI). The results of quantitative and qualitative analyses of the data obtained are presented and analyzed. The features of the personality factor structure are described, encompassing a wide range of characteristics that distinguish representatives of groups with high and low levels of self-destructive tendencies. Through the analysis of factor profiles of representatives of the groups, the most dominant personality traits associated with manifestations of self-destruction and anti-vitality were identified for each group. The results obtained reveal the psychological content of the self-destructive personality disposition and provide information about its psychological determinants.