Правове становище дитини після розірвання шлюбу в мусульманському сімейному праві

У статті досліджено правове становище дитини після розірвання шлюбу в мусульманському сімейному праві. Обґрунтовано, що припинення шлюбу між батьками не припиняє батьківсько-дитячих правовідносин і не позбавляє дитину права на походження, утримання, догляд, виховання, житло, освіту, захист та належне юридичне представництво. Доведено, що правове становище дитини після розлучення не може розглядатися лише як похідний наслідок припинення подружніх правовідносин, оскільки воно має самостійне сімейно-правове значення. Визначено, що специфіка мусульманського сімейного права полягає у розмежуванні двох інститутів – хадани та вілаї. Хадана охоплює фактичний догляд за дитиною, її проживання, повсякденне піклування та виховання. Вілая пов’язана з юридичною опікою, представництвом інтересів дитини, управлінням її майном і прийняттям важливих рішень щодо освіти, лікування, місця проживання та інших істотних питань. Показано, що в класичній мусульмансько-правовій доктрині мати або жіночі родички традиційно визнавалися найбільш придатними для фактичного догляду за малолітньою дитиною, тоді як батько або чоловічі родичі батьківської лінії зберігали юридичну опіку, обов’язок утримання та представництва. Таке розмежування створює внутрішню напругу, оскільки особа, яка фактично доглядає дитину, не завжди має повний обсяг юридичних повноважень щодо неї. Акцентовано, що сучасний розвиток мусульманського сімейного права пов’язаний із поступовим переосмисленням хадани та вілаї через принцип найкращих інтересів дитини. Зроблено висновок, що ці інститути доцільно розглядати не як конкуруючі права батьків, а як взаємопов’язані правові функції, спрямовані на забезпечення стабільності, безпеки та розвитку дитини після розірвання шлюбу.

The article examines the legal status of the child after divorce in Muslim family law. It is argued that the dissolution of marriage between parents does
not terminate parent-child legal relations and does not deprive the child of the right to lineage, maintenance, care, upbringing, housing, education, protection and proper legal representation. It is proved that the legal status of the child after divorce cannot be regarded merely as a derivative consequence of the termination of marital relations, since it has independent family-law significance. It is determined that the specific feature of Muslim family law lies in the distinction between two institutions — hadana and wilaya. Hadana covers the actual care of the child, residence, daily supervision and upbringing. Wilaya is connected with legal guardianship, representation of the child’s interests, management of the child’s property and the adoption of important decisions concerning education, medical treatment, place of residence and other essential matters. It is shown that in classical Muslim legal doctrine the mother or female relatives were traditionally regarded as the most suitable persons to provide actual care for a young child, while the father or male relatives of the paternal line retained legal guardianship, the duty of maintenance and representation. Such a distinction creates an internal tension, since the person who actually cares for the child does not always possess the full scope of legal authority over the child.
It is emphasized that the modern development of Muslim family law is connected with the gradual reconsideration of hadana and wilaya through the
principle of the best interests of the child. It is concluded that these institutions should be considered not as competing parental rights, but as interrelated legal functions aimed at ensuring the stability, safety and development of the child after divorce.