Фізичний стан дітей 8-10 років з травмами війни

Досліджено фізичний стан дітей 8–10 років, які займаються футболом і належать до групи постраждалих від війни. Мета дослідження полягала у дітей 8-10 років, які зазнали травми від війни, визначити рівні розвитку основних фізичних якостей, включаючи швидкісні, силові, координаційні, показники гнучкості та витривалості, а також у виявленні взаємозв’язків між ними для обґрунтування методичних рекомендацій щодо корекції навчально-тренувального процесу. У дослідженні взяли участь 197 учнів. Застосовано комплекс тестів: біг на 30 м, підтягування, стрибок у довжину з місця, човниковий біг, тест реакції, нахил тулуба вперед, жонглювання м’ячем і тест Купера (6 хв). Обчислено середні значення та показники варіативності.
Результати показали відносну стабільність швидкісних показників і низький рівень силової підготовки з високою індивідуальною варіативністю. Фізичні якості, як витривалість та спритність, також виявили значну неоднорідність. Встановлено статистично значущі кореляції між швидкістю й витривалістю та між силовими і швидкісно-силовими показниками. Отримані дані свідчать про комплексний характер фізичної підготовленості та необхідність цілеспрямованого розвитку сили, координації й витривалості для підвищення ефективності тренувального процесу й соціальної адаптації дітей.

This study presents a comprehensive analysis of the physical condition of children aged 8–10 who participate in football at a youth sports club and belong to the group of children affected by the war. The aim of the research was to determine the level of development of key physical qualities, including speed, strength, coordination, flexibility, and endurance, as well as to identify the relationships between these qualities to substantiate methodological recommendations for optimizing the training process. The study involved 197 students. Physical fitness was assessed using a set of tests: 30 m sprint, pull-ups, standing long jump, shuttle run, reaction test (ruler drop), forward bend test, ball juggling, and the 6-minute Cooper test. For each test, the mean, standard deviation, and standard error of the mean were calculated to determine the variability and homogeneity of the group. Results showed that speed indicators (30 m sprint: 5.38 ± 0.07 s; shuttle run: 7.42 ± 0.06 s) were relatively stable, whereas strength levels were low (pull-ups: 1.17 ± 0.37 repetitions) with high individual variability. Coordination and endurance indicators demonstrated significant heterogeneity (ball juggling: σ = 45.9; Cooper test: σ = 221 m), likely due to differences in sports experience and physical activity. Correlation analysis revealed statistically significant relationships between speed and endurance (30 m sprint ↔ Cooper r = –0.61, p = 0.002; shuttle run ↔ Cooper r = –0.58, p = 0.005) and between strength and speed-strength abilities (pull-ups ↔ long jump r = 0.52, p = 0.012). The data indicate a complex nature of children’s physical fitness, internal consistency of motor abilities, and the need to adjust the training process with emphasis on strength, coordination, and endurance development. Future research perspectives include studying the dynamics of physical indicators, comparing different types of sports, and integrating psycho-emotional and cognitive aspects to develop individualized rehabilitation and training programs. The results have practical significance for enhancing physical education effectiveness, ensuring safety in sports activities, and supporting the social adaptation of children who have experienced war-related trauma.