Викладач як мотиваційний лідер у фізичному вихованні студентів: роль професійних взаємин, педагогічної майстерності та емоційної подачі у залученні до занять

У статті розглянуто проблему домінування контрольних, «застарілих» практик мотивації у фізичному вихованні студентів закладів вищої освіти, що підтримують відвідування занять переважно через зовнішній тиск (оцінювання, нормативи, примусовість) і не враховують емоційні бар’єри частини студентів (сором, зніяковіння, страх осуду). Обґрунтовано, що альтернативою є посилення ролі викладача як мотиваційного лідера, здатного формувати психологічно безпечний навчальний клімат, підтримувати автономію та відчуття компетентності студентів, забезпечуючи «цікаву й емоційно позитивну подачу» як педагогічний інструмент залучення. На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних джерел систематизовано ключові складові мотиваційного лідерства викладача: професійно-методична компетентність і багатофункціональність діяльності; партнерська суб’єкт-суб’єктна взаємодія; педагогічне управління емоційним компонентом заняття; мотиваційне забезпечення переходу до регулярної та самостійної рухової активності; осучаснення організації занять через інноваційні підходи; підтримувальні та лідерські практики, пов’язані із задоволеністю, мотивацією і самоефективністю студентів. Зроблено висновок, що емоційно позитивна та методично продумана подача навчального матеріалу є не «враженням», а компонентом педагогічної стратегії, здатної зміщувати участь студентів від зовнішньої необхідності до внутрішньо прийнятої мотивації.
Отримані узагальнення можуть бути використані як теоретико-практичний орієнтир для удосконалення організації занять, оновлення методичних підходів і комунікативних практик викладача, формування психологічно безпечного освітнього середовища та підвищення залученості студентів до систематичної рухової активності у процесі фізичного виховання в ЗВО, посилення внутрішньої мотивації до занять і формування стійкішої готовності підтримувати рухову активність поза межами аудиторних занять.

The article discusses the problem of the dominance of control-oriented, «outdated» motivational practices in the physical education of students in higher education institutions, which encourage class attendance mainly through external pressure (assessment, standards, coercion) and do not take into account the emotional barriers of some students (shame, embarrassment, fear of condemnation). It is argued that an alternative is to strengthen the role of the teacher as a motivational leader capable of creating a psychologically safe learning environment, supporting student autonomy and a sense of competence, and providing an «interesting and emotionally positive presentation» as a pedagogical tool for engagement. Based on the analysis of domestic and foreign sources, the key components of motivational leadership of a teacher have been systematized: professional and methodological competence and multifunctionality of activities; partner subject-subject interaction; pedagogical management of the emotional component of the lesson; motivational support for the transition to regular and independent physical activity; modernization of lesson organization through innovative approaches; supportive and leadership practices related to student satisfaction, motivation, and self-efficacy. It was concluded that the emotionally positive and methodically thought-out presentation of educational material is not an «impression» but a component of a pedagogical strategy capable of shifting student participation from external necessity to internally accepted motivation. The generalizations obtained can be used as a theoretical and practical guideline for improving the organization of classes, updating methodological approaches and communicative practices of teachers, forming a psychologically safe educational environment, and increasing student involvement in systematic physical activity in the process of physical education in higher education institutions, strengthening internal motivation for classes and forming a more stable readiness to maintain physical activity outside the classroom.