Культурологічна практика в естетичній освіті майбутнього педагога

У публікації обґрунтовано концептуальні засади та практичну значущість навчальної культурологічної практики як інструменту гуманітаризації вищої педагогічної освіти. У теоретичній частині автор критично аналізує технократичні тенденції в сучасній освіті (зокрема STEM-модель), вказує на небезпеку дегуманізації підготовки вчителів та доводить необхідність виховання «людини культури» через розвиток емоційної сфери, уяви та критичного мислення майбутнього педагога. Культурологічна практика розглядається як інноваційне «know-how» НПУ імені М. П. Драгоманова, що забезпечує безперервність естетичного виховання студентів.
Емпірична частина дослідження базується на результатах анкетування 100 студентів бакалаврату (Інституту української філології та Інституту інформатики). Аналіз отриманих даних дозволив виявити ціннісно-мистецькі орієнтації молоді, пріоритетні форми культурного дозвілля та рівень зацікавленості національною спадщиною. Результати підтверджують ефективність практики у формуванні здатності студентів інтегрувати отриманий мистецький досвід (відвідування музеїв, театрів, виставок) у майбутню професійну діяльність для проведення заходів з національного та естетичного виховання школярів.
Доведено, що поєднання теоретичної підготовки з безпосереднім проживанням культурного досвіду сприяє подоланню стереотипного мислення та підвищує загальний рівень духовної культури майбутнього фахівця.