Формування соціальної компетентності дітей та підлітків: аналіз підходу Сюзан Спенс крізь призму сьогодення

У статті здійснено інтегративну оцінку можливостей адаптації підходу Сюзан Гілларі Спенс до формування соціальної компетентності дітей і підлітків у сучасних освітніх реаліях, зокрема в умовах дистанційного навчання. Розкрито сутність поняття «соціальна компетентність», підтверджено, що воно охоплює не лише наявність соціальних навичок, а й здатність правильно їх застосовувати в різноманітних життєвих ситуаціях, демонструючи асертивну поведінку. Проаналізовано комплексні методи оцінки соціального розвитку: збір даних із різних джерел (діти, батьки, учителі, однолітки), метод прямого спостереження в природних соціальних ситуаціях, когнітивні тести на ідентифікацію почуттів і пошук шляхів вирішення конфліктів, а також самозвіти про фізіологічні реакції. Систематизовано практичні аспекти тренінгової програми Спенс, зокрема моделювання, рольові ігри, домашні завдання, тренінг соціальної перцепції та когнітивну реструктуризацію з використанням прийому «соціального детектива», що засвідчує її структурованість і повноту. Визначено особливості застосування підходів Спенс для учнів із особливими освітніми потребами, що вимагає двовекторного підходу – навчання відповідним навичкам та створення інклюзивного середовища з адаптаціями для різних типів порушень. Оцінка адаптивного потенціалу методики Спенс у дистанційному форматі показала, що попри виклики (обмеженість прямого спостереження, спотворену передачу невербальних сигналів, посилений батьківський контроль, нерівний доступ до мережі) значна частина представлених педагогічних технік може бути ефективно відтворена за допомогою сучасних цифрових інструментів і освітніх платформ, які сприяють інтерактивній взаємодії, моделюванню ситуацій та індивідуалізації навчання, однак реплікація методики є неможливою.

The article provides an integrative assessment of the possibilities of adapting Susan Hillary Spence's approach to forming social competence in children and adolescents in modern educational realities, particularly in distance learning. The concept of “social competence” is revealed to encompass the presence of social skills and the ability to apply them correctly in various life situations, demonstrating assertive behaviour. A comprehensive analysis of methodologies employed in the assessment of social development is conducted, including data collection from multiple sources (i.e. children, parents, teachers, peers), direct observation in natural social contexts, cognitive tests to assess emotions and identify conflict resolution strategies, and self-reported physiological responses. The Spence training programme is notable for its systematic approach to training, incorporating a range of practical exercises. These include modelling, role-playing, homework assignments, and social perception training. The programme utilises the “social detective” technique, emphasising structured and comprehensive learning. The distinctive features of applying Spence's approaches to students with special educational needs are identified, requiring a dual-vector approach — teaching relevant skills and creating an inclusive environment with adaptations for different disorders. A thorough evaluation of the Spence methodology's adaptability in a distance learning context revealed that, despite the inherent challenges, including limited direct observation, distorted transmission of non-verbal signals, heightened parental control, and unequal access to the Internet, a substantial proportion of the presented pedagogical techniques can be effectively reproduced through the usage of contemporary digital tools and educational platforms that facilitate interactive communication, situation modelling, and individualisation of learning. However, it should be noted that a complete replication of this methodology remains unfeasible.