The choreography of knowledge: integrating metaphor, biomechanics, and evidence-based analysis in sports dance pedagogy

This article presents a comprehensive study of the evolution of methodological paradigms in the technique of sports dance within the European program. It highlights the transformation of pedagogical thinking from figurative and metaphorical explanations to structurally biomechanical models, reflecting a broader shift in the understanding of movement as a cultural, aesthetic, and athletic phenomenon. Through comparative analysis of sources, two dominant paradigms were identified: the figurative-metaphorical paradigm, grounded in intuitive imagery and aesthetic analogies, and the structural-biomechanical paradigm, based on anatomical precision, kinematic modeling, and phase analysis of movement. Rather than opposing each other, these paradigms complement one another, forming a multidimensional pedagogy capable of addressing both competitive demands and artistic expression. The study introduces the concept of intellectual choreography as a new pedagogical framework that integrates scientific accuracy, artistic metaphor, and pedagogical effectiveness. This framework emphasizes bodily awareness, semantic depth, and cultural contextuality, enabling the teaching of dance technique not merely as physical action but as a system of thought, ethics, and creativity. A modular training system is proposed, consisting of five key modules: biomechanical (kinematics, anatomy, phase structure), pedagogical (perception, bodily literacy, ethics of interaction), artistic (metaphor, rhythm, composition), analytical (judging criteria, standardization, diagnostics), and inclusive (adaptation for children, veterans, and individuals with PTSD). Each module fulfills specific athletic functions while being grounded in scientific and pedagogical foundations. Future research perspectives include the development of assessment tools for intellectual choreography (testing modules, graphic profiles, perceptual scales), adaptation of the model to inclusive and recreational pedagogy, creation of rehabilitation programs, and integration into national educational curricula. The results confirm the relevance of transitioning from fragmented methodologies to a holistic pedagogical system that unites art, sport, and science into a single choreological language.

У даній статті авторами здійснено комплексне дослідження еволюції методичних парадигм у техніці спортивних танців європейської програми. Показано трансформацію педагогічного мислення від образно метафоричних пояснень до структурно біомеханічних моделей, що відображає зміну способів осмислення руху як культурного, естетичного та спортивного явища. На основі порівняльного аналізу джерел окреслено дві домінуючі парадигми – інтуїтивно образну та аналітично біомеханічну, які не суперечать одна одній, а взаємодоповнюють, створюючи багатовимірну педагогіку. Запропоновано концепт «інтелектуальної хореографії» як нової рамки викладання, що поєднує наукову точність, мистецьку образність і педагогічну ефективність. Розроблено модульну систему навчання, яка охоплює біомеханічний, педагогічний, мистецький, аналітичний та інклюзивний модулі. Перспективи дослідження передбачають створення інструментів оцінки, адаптацію моделі до інклюзивної педагогіки та інтеграцію у національні освітні програми.