Психологічні чинники стресостійкості особистості юнацького віку з травматичним досвідом

Дисертація присвячена вивченню психологічних чинників розвитку стресостійкості особистості юнацького віку з травматичним досвідом. У межах дисертаційного дослідження здійснено ґрунтовний науково-теоретичний аналіз проблеми стресостійкості, а також проведено емпіричне дослідження, спрямоване на виявлення психологічних чинників, що детермінують її розвиток у юнаків з травматичним досвідом. Наукова новизна роботи полягає у тому, що у ній вперше визначено поняття «Стресостійкість особистості юнацького віку з травматичним досвідом», де «Стресостійкість особистості юнацького віку – це структурно-системна динамічна властивість, яка охоплює когнітивний, емоційний, поведінковий, ціннісно-смисловий та особистісно-ресурсний виміри, що визначає здатність молодої людини долати стресові ситуації або пристосовуватися до мінливих обставин життя, використовуючи адаптивні стратегії подолання, проявляючи саморегуляцію та емоційну стабільність»; «Психологічна травма – це стійкий психоемоційний стан, що виникає внаслідок травмуючої події, яка змінює життя людини, класифікується як кризовий момент і викликає тривалі емоційні реакції»; зафіксовано недостатній рівень розвитку стресостійкості у осіб юнацького віку з травматичним досвідом, визначено психологічні чинники стресостійкості особистості юнацького віку з травматичним досвідом (внутрішній локус контролю, рефлексивність, емоційна стабільність, ціннісно-смислова визначеність, конструктивні копінг-стратегії, позитивна Я-концепція та екстраверсія) та їх вплив на прояви стресостійкості; обґрунтовано модель та розроблено авторську корекційно-розвивальну програму, спрямовану на зниження рівня впливу травматичної події та підвищення рівня стресостійкості особистості шляхом корекції дезадаптивних когнітивно-поведінкових реакцій і розвитку внутрішнього локусу контролю, рефлексивності, емоційної стабільності, ціннісно-смислової визначеності, конструктивних копінг-стратегій, позитивної Я-концепції, екстраверсії а також активізації соціальної спрямованості особистості.

The dissertation is devoted to the study of psychological factors in the development of stress resistance in adolescents with traumatic experiences. Within the framework of the dissertation research, a thorough scientific and theoretical analysis of the problem of stress resistance was carried out, as well as an empirical study aimed at identifying the psychological factors that determine its development in adolescents with traumatic experiences. The scientific novelty of the work lies in the fact that it for the first time defines the concept of “stress resistance of adolescents with traumatic experiences”, where “stress resistance of adolescents is a structural-systemic dynamic property that encompasses cognitive, emotional, behavioural, value-semantic and personal-resource dimensions, which determines the ability of a young person to overcome stressful situations or adapt to changing life circumstances, using adaptive coping strategies, demonstrating self-regulation and emotional stability”; “Psychological trauma is a persistent psycho-emotional state that arises as a result of a traumatic event that changes a person's life, is classified as a crisis moment and causes prolonged emotional reactions”; an insufficient level of stress resistance has been recorded in adolescents with traumatic experiences, and the psychological factors of stress resistance in adolescents with traumatic experiences (internal locus of control, reflectivity, emotional stability, value-meaning certainty, constructive coping strategies, positive self-concept and extraversion) and their influence on the manifestations of stress resistance; a model has been substantiated and an author's correctional and developmental programme has been developed, aimed at reducing the impact of traumatic events and increasing the level of stress resistance of the individual by correcting maladaptive cognitive behavioural reactions and developing an internal locus of control, reflexivity, emotional stability, value-meaning certainty, constructive coping strategies, positive self-concept, extroversion, and activating the social orientation of the individual.