Міжконфесійні конверсії на Правобережній Україні у 1793–1830 рр.

Після анексії Правобережжя в 1793–1795 рр. Російська імперія вже на 1796 р. масовими добровільними і силовими наверненнями досягла тут православної більшості. Насильницькі навернення стосувались передусім уніатства, яке мало різний ступінь вкорінення у східній та західній частинах регіону. У наступний період, з 1797 по 1830 рр. відбулося часткове повернення втрачених позицій уніатської та римо-католицької церков, завдяки випадкам навернення десятків і сотень православних у ці конфесії. Відновлення позицій уніатства та римо-католицизму було викликане юридичним хаосом у законодавстві регіону викликаним одночасною дією старого польського та нового російського законодавства. Масові навернення у
православ`я після 1830 р. повністю нівелювали досягнення римо-католицької та уніатської місії серед православних за попередній період.

After the annexation of Right-Bank Ukraine in 1793–1795, the Russian Empire already in 1796 reached an Orthodox majority here by mass voluntary and forceful conversions. Violent conversions touched primarily Uniatism, which had varying degrees of rooting in the eastern and western parts of the region. In the following period, from 1797 to 1830, there was a partial return of the lost positions of the Uniate and Roman Catholic Churches, due to the conversion of dozens and hundreds of Orthodox to these confessions. The restoration of the positions of Uniatism and Roman Catholicism was
caused by the legal chaos in the legislation of the region caused by the simultaneous
action of the old Polish and new Russian legislation. Mass conversions to Orthodoxy after 1830 completely leveled the achievements of the Roman Catholic and Uniate mission among the Orthodox in the previous period.