Теорія та методика формування виконавської надійності музикантів-інструменталістів

У дисертаційному дослідженні розглянуто питання підготовки митців музичного мистецтва до сценічної діяльності, конкретизовано зміст і структуру виконавської надійності музикантів-інструменталістів, яку ми трактуємо не як вроджену, а як набуту їх інтегральну властивість, спрямовану на безпомилкову і точну реалізацію уявної інтерпретаційної моделі музичних творів у звичних та емоціогенних умовах прилюдних виступів. Визначено критерії, внутрішні й зовнішні макро- і мікропоказники означеного феномена та рівні його сформованості. Виявлено інноваційні методи і прийоми вдосконалення якості підготовки концертної програми, підвищення міри здатності музикантівінструменталістів до саморегуляції виконавського процесу та їх завадостійкості до негативної дії стресорів. Представлено чотири групи алгоритмів, змістовність яких ґрунтується на вихідних положеннях запропонованої методики цілеспрямованого формування виконавської надійності інтерпретаторів. Описано механізми педагогічного управління процесом реалізації цих алгоритмів. Висвітлено результати експериментальної перевірки дієздатності розробленої методики у процесі інструментальної підготовки учнів дитячих музичних шкіл та студентів мистецького профілю вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації.

The issue of preparation of musicians to the stage activity is considered in the dissertation research, the content and structure of performing reliability of musicians-instrumentalists, which was treated by us as not born, but acquired integral property of the personality, which is directed at the precise and faultless realization of imaginary interpretational model of pieces of music in usual and stress conditions of the public performances, are concretized. The criteria, internal and external micro- and macroindicators of the designated phenomenon and levels of its achievement are defined. The innovative methods and modes of improvement of the quality of preparation of concert program, increase of abilities of musicians-instrumentalists to self-regulation of performing process and their barrier stability to the negative influence of stressors are found. Four groups of algorithms, the pithiness of which is based at the fundamental positions of the offered methods of purposeful forming of performing reliability of interpreters, are presented. Mechanisms of pedagogical management of the process of realization of these algorithms are described. The results of experimental checking of effectiveness of devised methods in the process of instrumental preparation of pupils of musical schools and students of art profile in the higher educational establishments of all levels of accreditation are shown in the dissertation.