Особистісна терапія як чинник формування конкурентоспроможності майбутнього психолога в умовах сучасних викликів

Abstract

У статті розглянуто особистісну терапію як один із ключових чинників формування професійної конкурентоспроможності майбутнього психолога. На основі теоретичного аналізу та в контексті сучасних викликів психологічної освіти обґрунтовано важливість включення терапевтичного досвіду в процес фахової підготовки. Показано, що особистісна терапія сприяє розвитку здатності до рефлексії, формує етичну відповідальність і емоційну витривалість, а також забезпечує глибше розуміння внутрішнього світу іншої людини. Особливу увагу приділено здатності майбутнього фахівця витримувати перенесення й контрперенесення, зберігати професійну нейтральність, внутрішню стійкість і здатність до емпатійного залучення без злиття. Проаналізовано ризики, пов’язані з тенденціями стандартизації, медикалізації та редукції гуманітарного змісту психології. Аргументовано необхідність інституційного закріплення особистісної терапії як обов’язкового компоненту підготовки психолога. Наголошено, що саме терапевтичний досвід дозволяє майбутньому фахівцеві інтегрувати власні конфлікти й афекти, розвивати рефлексивну ідентичність та формувати психологічну витривалість до тривалих психоемоційних навантажень. Підкреслюється зв’язок між глибиною внутрішнього досвіду й етичною позицією фахівця, яка забезпечує автентичний і терапевтично ефективний контакт з клієнтом. Також висвітлено роль терапевтичного процесу у формуванні довготривалого професійного ресурсу, що дозволяє уникнути емоційного вигорання та сприяє стабільному функціонуванню в межах складних міжособистісних ситуацій. Акцент зроблено на потребі в гармонійному поєднанні особистісного і професійного зростання як передумові сталого функціонування психолога в умовах підвищених етичних вимог, соціального навантаження й емоційної складності практики.The article deals with personal therapy as one of the key factors in the formation of professional competitiveness of a future psychologist. On the basis of theoretical analysis and in the context of modern challenges of psychological education, the importance of including therapeutic experience in the process of professional training is substantiated. It is shown that personal therapy promotes the development of the ability to reflect, forms ethical responsibility and emotional endurance, and provides a deeper understanding of the inner world of another person. Particular attention is paid to the ability of the future specialist to withstand transference and countertransference, to maintain professional neutrality, internal stability and the ability to empathically engage without merging. The risks associated with the trends of standardisation, medicalisation and reduction of the humanitarian content of psychology are analysed. The necessity of institutionalisation of personal therapy as a mandatory component of psychologist’s training is grounded. It is emphasised that it is the therapeutic experience that allows the future specialist to integrate their own conflicts and affects, develop a reflective identity and form psychological endurance to prolonged psycho-emotional stress. The author emphasises the relation between the depth of inner experience and the ethical position of a specialist, which ensures authentic and therapeutically effective contact with the client. The role of the therapeutic process in the formation of a long-term professional resource that helps avoid emotional burnout and promotes stable functioning in difficult interpersonal situations is also highlighted. The emphasis is placed on the need for a harmonious combination of personal and professional growth as a prerequisite for the sustainable functioning of a psychologist in the context of increased ethical requirements, social pressure and emotional complexity of practice.