Нормалізація культурної травми: межі вибіркової інклюзивності для освіти і суспільства в ситуації війни

Abstract

Війна загострила давні та приховані культурні травми українців і унаочнила неприпустимість нормалізації злочинів російської імперії. Ця ситуація зобов’язує науковців на прикладі розкритої і розвиненої проблеми проаналізувати загальний феномен нормалізації культурної травми. Філософський підхід, застосований у цьому дослідженні, надає можливість порівняти результати досліджень різних наук і узагальнити та концептуалізувати їх. У статті здійснено принципове розрізнення позитивної і негативної нормалізації травми завдяки зверненню до намірів, засобів і виконавців такої нормалізації. Проаналізовано русифікацію як несумнівний приклад негативної нормалізації культурної травми в Україні та українізацію як приклад її позитивної нормалізації. Схарактеризовано позитивний потенціал релігійно-метафізичного, психотерапевтичного, екзистенційно-феноменологічного, соматичного, художньо-естетичного підходів до нормалізації культурної травми. Проаналізовано вибіркову інклюзивність як причину і результат негативної нормалізації культурної травми. Зазначено, що вибіркова інклюзивність є особливо неприйнятною в умовах війни, коли практично кожен громадянин України знаходиться в стані більш чи менш проявленого посттравматичного стресового розладу. Відповідно, висунуто гіпотезу, що багато прийомів лікування цього розладу можуть бути використані й у подоланні культурної травми. Освіту визначено як сферу, в якій пріоритетно має відбуватися як базова підготовка до фасилітації в подоланні посттравматичного стресового розладу, так і запобігання культурної травми та подолання її негативних впливів. Усунення проявів вибіркової інклюзивності в українському суспільстві має сприяти недопущенню негативної нормалізації культурної травми.The war exacerbated the long-standing and hidden cultural traumas of Ukrainians and made it clear that it is unacceptable to normalize the crimes of the Russian Empire. This situation obliges scientists to analyze the general phenomenon of normalization of cultural trauma using the example of an open and developed problem. The philosophical approach used in this study makes it possible to compare the results of research in different sciences and to generalize and conceptualize them. The article makes a fundamental distinction between positive and negative normalization of trauma by addressing the intentions, means, and performers of such normalization. Russification is analyzed as an undoubted example of negative normalization of cultural trauma in Ukraine and Ukrainization as an example of positive normalization. The positive potential of religious-metaphysical, psychotherapeutic, existential-phenomenological, somatic, artistic-aesthetic approaches to the normalization of cultural trauma is characterized. Selective inclusivity is analyzed as a cause and result of the negative normalization of cultural trauma. It is noted that selective inclusivity is especially unacceptable in war conditions, when practically every citizen of Ukraine is in a state of more or less manifested post-traumatic stress disorder. Accordingly, a hypothesis is put forward that many methods of treating post-traumatic stress disorder can be used in overcoming cultural trauma. Education is defined as an area in which both basic preparation for facilitation in overcoming post-traumatic stress disorder, as well as the prevention of cultural trauma and the elimination of its negative effects should take place as a priority. Elimination of manifestations of selective inclusivity in Ukrainian society should contribute to the prevention of the negative normalization of cultural trauma.