Режинальд Ґарріґу-Лаґранж: полеміка проти Анрі Берґсона та Моріса Блонделя

Передовсім завдання статті полягає у висвітленні полемічних філософських ходів Ґарріґу-Лаґранжа, а також в увиразненні ролі Аквінатової синтези як ефективної і неусувної теоретичної рамки, надійної для спростування й демонтажу метафізично слабких філософських концепцій. Аналіз сучасних українських студій в царині схоластики, неосхоластики та, зокрема, томістської традиції, унаочнив важко
пояснювану проблему, яка полягає в тому, що зацікавлений український дослідник заледве має змогу віднайти бодай якусь інформацію про історію полеміки, метафізику та епістемологію Р. Ґарріґу-Лаґранжа – однієї з найбільш непересічних постатей в царині неосхоластичної традиції попереднього століття. Тож заповнити цю лакуну видається справою нагальною і необхідною.

The main goal of the article is to highlight the polemical philosophical moves of Garrigou-Lagrange, as well as to emphasize the role of Aquinas’s synthesis as a highly effective and irremovable theoretical framework for dismantling metaphysically weak philosophical programs. The analysis of modern Ukrainian studies in the field of scholasticism, neo-scholasticism, and, in particular, the Thomist tradition, has illustrated a difficult-to-explain problem regarding the fact that an interested Ukrainian researcher nowadays is barely able to find at least some information about the history of polemics, metaphysics, and epistemology of R. Garrigou-Lagrange, one of the most significant thinkers in the realm of the neo-scholastic tradition of the pre-vious century. Therefore, filling this lacuna seems to be an urgent and necessary issue.