Розвиток музичної освіти в України на початку ХХІ століття: історико-педагогічний аналіз (на прикладі гітарного мистецтва)

Здійснено аналіз проблем розвитку гітарної освіти в Україні на початку ХХІ століття із застосуванням методу
історико-педагогічного аналізу та системного підходу. Розглянуто наукові праці провідних учених галузі, проаналізовано нормативні документи й інтерв’ю авторитетних музикантів.
Зазначено наявні проблеми, які заважають оновленню або доповненню складу педагогічних та науково-педагогічних працівників у закладах освіти молодими фахівцями; у здобувачів вищої освіти спеціальностей 025 «Музичне мистецтво» та 014.13 «Середня освіта (Музичне мистецтво)» відведено незбалансовану кількість годин на вивчення
фахових і загальноосвітніх дисциплін, репертуар гітаристів недостатньо наповнений якісними творами українських
композиторів, у структурах музичної та музично-педагогічної освіти відсутній «Гітарний оркестр» для вивчення обширного гітарного репертуару. Визначено, що відкритим питанням залишається проблема вибору напряму
кар’єрного зростання для претендентів на посаду науково-педагогічного працівника спеціальностей 025 «Музичне
мистецтво» та 014.13 «Середня освіта (Музичне мистецтво)» (здобуття ступеня доктора філософії чи освітньо-
творчого ступеня доктора мистецтва); у здобувачів освітньо-творчого ступеня доктора мистецтва відсутня посада
для їх реалізації; нерівноцінними є «Свідоцтво про закінчення асистентури-стажування» та «Сертифікат про закінчення асистентури-стажування».
Обґрунтовано, що витрати на освіту та культуру є пріоритетом для країн, які прагнуть до самоідентифікації
та розвитку. Установлено, що в Україні не достатньо виконавців-гітаристів із науковим ступенем, існуючі ‒ поєднують практичну, педагогічну та наукову діяльність. Узагальнено, що в умовах відсутності якісної комп’ютерної
техніки та високошвидкісного інтернету проведення результативних фахових дистанційних занять є загрозою для
розвитку вітчизняної гітарної освіти.

The article analyzes the problems of guitar education in Ukraine at the beginning of the XXI century using the method
of historical and pedagogical analysis and a systematic approach. Scientific works of leading researchers in this fields are
investigated, normative documents and interviews of authoritative musicians are analyzed.
The existing problems that prevent young specialists from updating or supplementing into the pedagogical stuff of educational
establishments are highlighted; applicants for higher education in specialities 025 «Musical Arts» and 014.13 «Secondary
Education (Musical Arts)» are given an unbalanced number of hours to study professional and general education disciplines,
the repertoire of guitarists is not sufficiently filled with qualitative works of the Ukrainian composers, in the structures
of music and pedagogical education there is no «Guitar Orchestra» to improve ensemble and orchestral skills. It is determined
that the problem of choosing the direction of career growth for applicants for the position of a scientific and pedagogical worker
of specialties 025 «Musical Art» and 014.13 «Secondary Education (Musical Art)» (obtaining the degree of Doctor of Philosophy
or educational and creative degree of Doctor of Arts) remains an open question; applicants for the degree of Doctor of Arts
do not have a position for their implementation; «Attestation of internship completion» and «Certificate of internship completion
» are unequal.
It is established that in Ukraine there are not enough performers-guitarists with a scientific degree, the existing ones combine
practical, pedagogical and scientific activity. It is generalized that without computer equipment of high-quality and highspeed
Internet, conducting of professional distance learning oriented only on results is a threat to the development of domestic
guitar education.