Інклюзивне фізичне виховання дітей-внутрішньо переміщених осіб

Мета – виявити перспективні підходи та рекомендації для підвищення ефективності інклюзивного фізичного виховання дітей-внутрішньо переміщених осіб. Методи. Провели опитування вчителів фізичної культури, і школярів, які перебувають в статусі ВПО не менше ніж 3 місяці. Результати. Значна частина дітей-ВПО успішно інтегрується у фізичне виховання, проте деякі труднощі не завжди проявляються зовні. Педагоги усвідомлюють терапевтичний і стабілізаційний вплив фізичного виховання на психоемоційний стан та відчуття безпеки учнів. Спостерігається позитивна тенденція до використання адаптивних форм. Більшість педагогів застосовують інклюзивну модель. Педагоги частково готові застосовувати диференційований підхід. Діти-ВПО потребують якісної адаптації змісту фізичної активності, а не зміни її кількісних параметрів. Соціальне середовище визначає мотивацію дітей до участі, вибір засобів і форм фізичної активності. Важливе застосування різних засобів і форм організації занять, включно з позашкільними та професійними можливостями, для задоволення психологічних, соціальних і фізичних потреб учнів. Висновок. Узагальнення отриманих результатів дало можливість сформулювати перспективні підходи та рекомендації для підвищення ефективності інклюзивного фізичного виховання дітей-внутрішньо переміщених осіб.

Purpose – to identify promising approaches and recommendations for enhancing the effectiveness of inclusive physical education for internally displaced children. Methods. A survey was conducted among physical education teachers and schoolchildren who had held internally displaced person status for at least three months. Results. A substantial proportion of internally displaced children successfully integrate into physical education; however, some inclusion difficulties remain latent and are not always externally visible. Teachers recognize the therapeutic and stabilizing impact of physical education on students’ psycho-emotional state and sense of safety. A positive trend toward the use of adaptive forms is observed, though there is a need to expand methodological tools and improve teachers’ professional training. Most educators apply an inclusive model, demonstrating awareness of the importance of social integration and maintaining a sense of belonging within the group. Teachers show partial readiness to implement a differentiated approach but are constrained by time, resources, and methodological preparation. The traditional lesson structure is generally maintained; internally displaced children require qualitative adaptation of physical activity content rather than changes in its quantitative parameters. The social environment significantly influences children’s motivation to participate, as well as their choice of means and forms of physical activity, highlighting the importance of a supportive and friendly atmosphere. The use of diverse means and organizational forms, including extracurricular and professionally guided opportunities, is essential to address students’ psychological, social, and physical needs. Conclusion. The synthesis of the obtained findings made it possible to formulate promising approaches and practical recommendations for improving the effectiveness of inclusive physical education for internally displaced children.