Функціонально-нейрофізіологічна модель побудови річного макроциклу підготовки гандболістів

Abstract

У статті представлено науково обґрунтовану функціонально-нейрофізіологічну модель побудови річного макроциклу підготовки гандболістів 15–16 років на етапі попередньої базової підготовки. Основу моделі складає поєднання принципів хвилеподібної динаміки навантажень, поетапної спеціалізації та спрямованої сенсомоторної й когнітивно-моторної адаптації. У межах експерименту реалізовано програму тривалістю 8 тижнів, яка включала два мезоцикли (адаптаційний і спеціалізуючий) та мікроцикли з різним функціональним фокусом. На етапі адаптації здійснювався розвиток простих сенсомоторних реакцій і стабілізація активності ЦНС. Спеціалізуючий етап був спрямований на інтеграцію сенсорних і когнітивно-моторних компонентів у змінні ігрові ситуації. Модель дозволяє структуровано організувати тренувальний процес, керувати психофізіологічним станом спортсмена, запобігати перевантаженню нервової системи та підвищувати ефективність прийняття рішень у стресових змагальних умовах. Отримані результати підтверджують доцільність використання моделі як основи для формування сучасних програм підготовки у командних видах спорту з урахуванням вікових і функціональних особливостей юних спортсменів.The article presents a scientifically grounded functional and neurophysiological model for building an annual macrocycle of training for 15–16-year-old handball players at the stage of preliminary basic preparation. The model is based on the combination of principles such as wave-like dynamics of training loads, step-by-step specialization, and targeted sensorimotor and cognitive-motor adaptation. Within the experimental framework, an 8-week program was implemented, including two consecutive mesocycles (adaptation and specialization) and microcycles with different functional orientations. During the adaptation phase, the focus was on developing basic sensorimotor reactions and stabilizing the activity of the central nervous system. The specialization phase aimed to integrate sensory and cognitive-motor components into variable game situations. The model allows for a structured organization of the training process, effective regulation of the athlete’s psychophysiological state, prevention of nervous system overload, and improvement of decision-making efficiency under competitive stress. The results confirm the relevance of using this model as a basis for developing modern training programs in team sports, taking into account the age and functional characteristics of young athletes.