Уява як феномен відкритості іншому в контексті захисту прав людини: соціокультурні, гендерні й екзистенціальні виміри

Дисертація присвячена аналізу феномену уяви в її гуманістичній відкритості до Іншого як фактору реального забезпечення і захисту прав людини. Актуальність дослідження полягає в тому, що розвиток цивілізації, науки, мистецтва й філософії в її різноманітних виявах в культурі базується на творчих процесах, які неможливі без уяви. Більше того, з розвитком штучного інтелекту ми все більше усвідомлюємо, що уява постає основою людського мислення й буття. Саме тому дослідження феномену уяви набувають дедалі більшої значущості. Творчі процеси складають основу мистецтва, де творець створює те, чого не існує, що має цінність для інших людей саме завдяки потенціалу уяви, у просторі якої народжується ідея. В науці всі методи і результати пізнання світу також значною мірою постають наслідком активності людської уяви, і, за великим рахунком, сама картина світу, яку ми будуємо, потребує насамперед розвинутої уяви. Відтак, уява – невід’ємна частина існування та самоусвідомлення людини. Саме вона дає можливість створювати основи матеріальної і духовної культури та виступає рушієм художньої й наукової творчості та процесу пізнання. Необхідність вивчення уяви як дивовижної здатності людини до перетворення і створення наративів, міфів і символів за допомогою образного мислення відкриває додаткові аспекти буття людини в часи війни та її спроможностей до сприйняття і перетворення реальності на гуманістичних засадах, що веде до справедливого миру, в якому права людини є органічними. Можливо, вже найближчим часом за допомогою уяви, спрямованої на співчуття і розуміння Іншого, відкриються додаткові можливості запобігання порушенню прав людини і спільнот. Результатом дослідження є усвідомлення ролі гуманістичної уяви у забезпеченні рівності в дотриманні прав людини. Очевидно, що сьогодні мова йде передусім про соціокультурну й екзистенціальну рівність – рівність незалежно від походження, статку, громадянства, ідентичності, духовного розвитку, яка базується на визнанні безумовної цінності будь-якої людини та її прав. Однак слід ставити питання не лише про соціокультурну й екзистенціальну, а й про гендерну рівність у дотриманні прав людини, враховуючи низку проблем сучасного світу, зокрема домашнє насильство й обмеження свободи самореалізації. Показано, що дотримання рівноваги цих трьох вимірів рівності забезпечення прав людини є великою проблемою. Моральне й етичне іманентно присутнє в змісті концепту «гуманістична уява»; разом із тим, цей концепт включає в себе й естетичне, художнє, аксіологічне. Це робить поняття «гуманістична уява» найбільш інтегральним і адекватним у визначенні тої уяви, яка не лише здатна відкрити нам життєвий світ Іншого, а відкритися йому і в діалозі забезпечити наші спільні з ним права людини.

The dissertation is devoted to the analysis of the phenomenon of imagination in its humanistic openness to the Other as a factor in the real provision and protection of human rights. The relevance of the research lies in the fact that the development of civilization, science, art, and philosophy in various manifestations in culture is based on creative processes that are impossible without imagination. Moreover, with the development of artificial intelligence, we are increasingly aware that imagination is the basis of human thought and existence. That is why research into the phenomenon of imagination is becoming increasingly important. Creative processes form the basis of art, where the creator creates something that does not exist, something that has value for other people precisely because of the potential of imagination, in the space of which the idea is born. In science, all methods and results of cognition of the world are also largely the result of the activity of human imagination, and, by and large, the very picture of the world that we construct requires, first and foremost, a developed imagination. Therefore, imagination is an integral part of human existence and self-awareness. It is imagination that makes it possible to create the foundations of material and spiritual culture and acts as a driving force for artistic and scientific creativity and the process of cognition. The result of the study is an awareness of the role of humanistic imagination in ensuring equality in the observance of human rights. Obviously, today we are talking primarily about sociocultural and existential equality–equality regardless of origin, wealth, citizenship, identity, or spiritual development, based on the recognition of the unconditional value of every human being and their rights. However, we should ask questions not only about sociocultural and existential equality, but also about gender equality in the observance of human rights, given a number of problems in the modern world, in particular domestic violence and restrictions on freedom of self-realization. It has been shown that maintaining a balance between these three dimensions of equality in ensuring human rights is a major problem. Morality and ethics are inherent in the concept of «humanistic imagination»; at the same time, this concept also includes aesthetics, art, and axiology. This makes the concept of «humanistic imagination» the most integral and adequate in defining the imagination that is not only capable of opening up the living world of the Other to us, but also of opening up to it and ensuring our common human rights in dialogue with it.