Вплив рівня втоми на показники благополуччя, тривожності та вегетативної нервової системи у спортсменів та хворих на цукровий діабет 2 типу, ожиріння, артеріальну гіпертензію в контексті фізичної реабілітації

Рівень втоми є одним із ключових факторів, що визначає функціональний стан організму та ефективність адаптаційних процесів у різних групах населення. У спортсменів він безпосередньо впливає на показники фізичного і психологічного благополуччя, рівень тривожності та регуляцію вегетативної нервової системи. У хворих на цукровий діабет 2 типу, ожиріння та артеріальну гіпертензію надмірна втома може сприяти прогресуванню патологічних змін та погіршенню якості життя. Особливу актуальність набуває вивчення цих взаємозв’язків у контексті фізичної реабілітації, яка спрямована на зниження функціональних порушень і нормалізацію психофізіологічного стану. Науковий аналіз впливу втоми дозволяє зробити акцент на розробку індивідуалізованих програм фізичної реабілітації, яка б враховувала інші психосоматичні симптоми та стан вегетативної регуляції. Всього у дослідженні взяли участь 61 учасник, які були розподілені в залежності від значення тривалої втоми за шкалою FAS на 2 групи: основну (15 осіб з показником 22 бали та вище) та контрольну (21 бал і нижче). Програма фізичної реабілітації для осіб з цукровим діабетом 2 типу, артеріальною гіпертензією та ожирінням включала індивідуалізовані фізичні навантаження аеробного та силового характеру, тривалість щотижневих тренувань в групі хворих протягом останніх двох тижнів складала у середньому 6,56 (2,07) год./тиж. та відповідала рівню задовільної фізичної активності (≥150 хв./тиж.), у спортсменів вона була значно вищою і складала відповідно 18,12 ± 4,98 год. Отже, було встановлено вплив рівня тривалої втоми на показник благополуччя, побудовано математичну модель Y=30,69−0,53⋅X, яка дає змогу прогнозувати значення благополуччя (𝑌) залежно від рівня втоми (𝑋). Водночас значущого зв’язку втоми з рівнем тривожності та показниками варіабельності серцевого ритму виявити не вдалося, хоча між групами, сформованими за наявністю чи відсутністю втоми, спостерігалися істотні відмінності. Це може свідчити як про суб’єктивний характер стомлення у спортсменів, що розглядається як ранній симптом перетренованості, так і про мультифакторну зумовленість варіабельності серцевого ритму у пацієнтів, однак зазначене припущення потребує подальших досліджень.

The level of fatigue is one of the key factors determining the functional state of the body and the effectiveness of adaptive processes in different population groups. In athletes, it directly affects indicators of physical and psychological well-being, anxiety levels, and regulation of the autonomic nervous system. In patients with type 2 diabetes, obesity, and hypertension, excessive fatigue can contribute to the progression of pathological changes and a deterioration in quality of life. The study of these relationships is particularly relevant in the context of physical rehabilitation, which aims to reduce functional disorders and normalize the psychophysiological state. Scientific analysis of the effects of fatigue allows us to focus on the development of individualized physical rehabilitation programs that take into account other psychosomatic symptoms and the state of vegetative regulation.
A total of 61 participants took part in the study, who were divided into two groups depending on their FAS score for chronic fatigue: the main group (15 people with a score of 22 points and above) and the control group (21 points and below). The physical rehabilitation program for people with type 2 diabetes, hypertension, and obesity included individualized aerobic and strength training. The duration of weekly training in the patient group over the last two weeks averaged 6.56 (2.07) hours/week and corresponded to a level of satisfactory physical activity (≥150 min/week). week, which corresponded to a satisfactory level of physical activity (≥150 min/week). Among athletes, it was significantly higher, at 18.12 ± 4.98 hours.
Thus, the influence of the level of prolonged fatigue on the well-being index was established, and a mathematical model Y=30.69−0.53⋅X was constructed, which allows predicting the value of well-being (𝑌) depending on the level of fatigue (𝑋). At the same time, no significant relationship between fatigue and anxiety levels and heart rate variability indicators was found, although there were significant differences between the groups formed according to the presence or absence of fatigue. This may indicate both the subjective nature of fatigue in athletes, which is considered an early symptom of overtraining, and the multifactorial nature of heart rate variability in patients, but this assumption requires further research.