Внутрішньоособистісна зрілість як чинник стабільності романтичних стосунків у ЛГБТІК-осіб: емпіричне дослідження

Стаття присвячена емпіричному дослідженню психологічних детермінант нестабільності в романтичних стосунках серед членів ЛГБТІК-спільноти в умовах хронічного соціального тиску, стигматизації та очікуваного відторгнення. Стресори, пов'язані з меншинами, впливають на більшу емоційну нестабільність, знижують рівень саморегуляції та ускладнюють виникнення емоційно безпечних стосунків. Теоретичний аналіз підтвердив обмеженість кількості досліджень присвячених визначенню ролі внутрішньоособистісної зрілості у розвитку стабільних стосунків представників ЛГБТІК-спільноти. Метою статті є дослідження механізмів порушення стабільності романтичних стосунків серед осіб ЛГБТІК та обґрунтування рекомендаці й методів психологічної підтримки. Підхід, що використовувався, був змішаним дизайном з кількісними та якісними методами. Інструментами слугували ECR-S, опитувальник внутрішньоособистісної зрілості, створений О. Штепою, метод діагностики шлюбного потенціалу, напівструктуровані інтерв'ю та письмові рефлексії «Мій ідеальний партнер». Отримані результати показали зворотню кореляцію між внутрішньоособистісною зрілістю та факторами небезпечної прив'язаності. Вищі оцінки рефлексії, відповідальності та саморегуляції асоціювалися з більш усвідомленим вибором партнера й меншою емоційною нестабільністю у осіб. Аналіз виявив патерни ідеалізації партнера, страху публічних стосунків, недооцінки власних потреб, очікування емоційного "порятунку" та самопожертви як свідчення незадоволеності суб'єктивним позиціонуванням. У цьому дослідженні виявилося, що внутрішньоособистісна зрілість служить центральним регуляторним механізмом для стабілізації партнерств. Для практичної корисності роботи існує кілька напрямків для психологічного консультування – щодо інтерналізованої стигми, емоційної регуляції, суб'єктивності та очікувань у парі.

The relevance of this study is determined by the need for an empirical analysis of the psychological factors underlying the stability of romantic relationships among members of the LGBTQ+ community in the context of chronic social pressure, stigmatization, and anticipated rejection. Minority stress is associated with increased emotional tension, difficulties in self-regulation, and the formation of insecure attachment patterns, which complicates the maintenance of stable partner relationships. At the same time, the role of intrapersonal maturity as a resource for stabilizing romantic relationships remains insufficiently explored empirically. The aim of the article is to provide an empirical justification for the role of intrapersonal maturity in the formation of stable romantic relationships among LGBTQ+ individuals. The study was conducted using a mixed-methods design that combined quantitative and qualitative approaches. The instruments included the Experiences in Close Relationships Scale (ECR-S), the Intrapersonal Maturity Questionnaire developed by O. Shtepa, the Marital Potential Diagnostic Method, semi-structured interviews, and written reflections titled “My Ideal Partner.” The results revealed statistically significant inverse relationships between the level of intrapersonal maturity and indicators of anxious and avoidant attachment. Higher levels of reflection, responsibility, and emotional self-regulation were associated with more conscious partner selection, lower emotional dependence, and greater relationship stability. Qualitative analysis of the interviews identified typical patterns of relational experience, including partner idealization, fear of the social visibility of relationships, devaluation of one’s own needs, and expectations of emotional “rescue” within the partnership. The results obtained indicate that intrapersonal maturity functions as an important psychological resource for stabilizing romantic relationships and mediates the influence of socio-psychological stressors on partner interaction.