Socialist realism (on the problem of the emergence and evolution of the concept)

The article refers to one of the officially recognized and supported approaches of the State conception of the methods of artistic creativity, more precisely, the method of socialist realism which was politically preferable for the Soviet regime. The history of the development of the definitions of socialist realism with the conceptual core of the regime-based, exclusively centralized perception of the mission of the communistic artist and creator is revealed. The history of the dogmatic interpretation of this mission is partly exposed on the basis of the activities of the key figures, as well as ideological bases and the policy of administrative interference with the creativity process, which in different periods of the history of Soviet Union would find its immediate reflection in the concept-based dictate of the Soviet State. The analysis of the aforementioned definitions uncovers the policy of imposed communist directives in the sphere of creative activities of Soviet writers and artists against the background of distorted perceptions of philosophical bases of the Soviet State. Thus, one can trace the rout of formally euphonious metalanguage of the definitions of socialist realism in a drastic isolation from the truly advantageous public policy to support the Creator of Arts.

У статті розглядається один із світоглядних методів державного підходу до художньої творчості, а саме, в радянську епоху політично пріоритетний метод соціалістичного реалізму. За допомогою історії розвитку визначень соцреалізму розкривається концептуальна база режимного, виключно централізованого сприйняття соціальної місії митця комуністичного ладу. Історія догматичною трактування цієї місії частково розкрита на базі діяльності ключових фігур, ідеологічних основ і політики адміністративного втручання у творчий процес, які в різні періоди історії Радянського Союзу, знаходили своє безпосереднє відображення в понятійному диктаті радянської держави. Аналіз самих визначень викриває політику нав'язаних комуністичних директив у сфері творчої діяльності радянських письменників і художників на тлі викривленого сприйняття філософських основ соціалістичної держави. Таким чином, показаний шлях формальної благозвучності метамови визначень соціалістичного реалізму в згубному відриві від істинно сприятливої державної політики підтримки творця мистецтва.

В статье рассматривается один из мировоззренческих методов государственного подхода к художественному творчеству, а именно, в советскую эпоху политически приоритетный метод социалистического реализма. С помощью истории развития определений соцреализма раскрывается концептуальная база режимного, исключительно централизованного восприятия социальной миссии художника коммунистического строя. История догматичной трактовки этой миссии частично раскрыта на базе деятельности ключевых фигур, идеологических основ и политики административного вмешательства в творческий процесс, которые в разные периоды истории Советского Союза находили свое непосредственное отражение в понятийном диктате советского государства. Анализ самих определений разоблачает политику навязанных коммунистических директив в сфере творческой деятельности советских писателей и художников на фоне искаженного восприятия философских основ социалистического государства. Таким образом, показан путь формальной благозвучности метаязыка определений социалистического реализма в губительном отрыве от истинно благоприятной государственной политики поддержки творца искусства.