Модель застосування фітнесу для розвитку саморегуляції та підвищення мотивації до рухової активності учнів середнього шкільного віку

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити структурно-функціональну модель застосування фітнесу для розвитку саморегуляції та підвищення внутрішньої мотивації до рухової активності учнів середнього шкільного віку. Методи дослідження: аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, педагогічний експеримент, анкетування, методи математичної статистики з визначенням достовірності відмінностей між показниками контрольної та експериментальної груп (p < 0,05). У дослідженні взяли участь 84 учні 6–7 класів закладів загальної середньої освіти м. Чернігова (експериментальна група – 42 учні, контрольна – 42 учні). Результати. Встановлено статистично значуще зростання рівня внутрішньої мотивації та компонентів саморегуляції (планування діяльності, довільний контроль, самооцінювання результатів) в експериментальній групі порівняно з контрольною. Наукова новизна полягає у розробленні та теоретичному обґрунтуванні моделі застосування фітнесу як інтегрованого засобу розвитку саморегуляції школярів. Уперше в межах варіативного модуля «Фітнес» системно поєднано розвиток фізичних якостей із формуванням регулятивних механізмів поведінки та визначено механізм їх взаємозв’язку.
Висновки. Реалізація моделі сприяє підвищенню внутрішньої мотивації до рухової активності та розвитку саморегуляції учнів середнього шкільного віку. Фітнес може розглядатися як педагогічно доцільний засіб модернізації змісту фізичного виховання та формування здоров’язбережувальної поведінки школярів.

The purpose of the study was to theoretically substantiate and experimentally verify a structural-functional model of fitness application aimed at developing self-regulation and enhancing intrinsic motivation for physical activity in middle school students. Methods. The research methods included analysis and generalization of scientific and methodological literature, a pedagogical experiment, questionnaire survey, and methods of mathematical statistics to determine the significance of differences between the control and experimental groups (p < 0.05). The study involved 84 students of grades 6–7 from general secondary education institutions in Chernihiv (experimental group – 42 students; control group – 42 students). Results. A statistically significant increase in the level of intrinsic motivation and components of self-regulation (activity planning, voluntary control, and self-evaluation of results) was found in the experimental group compared to the control group. Scientific novelty. The novelty of the study lies in the development and theoretical substantiation of a fitness-based model as an integrated means of fostering self-regulation in schoolchildren. For the first time within the framework of the variable school module “Fitness,” the development of physical qualities was systematically combined with the formation of regulatory behavioral mechanisms, and the mechanism of their interrelation was identified. Conclusions. The implementation of the proposed model contributes to enhancing intrinsic motivation for physical activity and developing self-regulation in middle school students. Fitness can be considered a pedagogically appropriate tool for modernizing the content of physical education and promoting health-preserving behavior among schoolchildren.