Формування факторної структури засвоєння базових елементів художньої гімнастики у спортсменок-початківців під впливом експериментальної програми

Abstract

Метою дослідження було визначити вплив експериментальної програми на формування факторної структури техніки виконання базових елементів вправ художньої гімнастики у спортсменок-початківців 5–6 років. У дослідженні брали участь юні гімнастки, з якими протягом навчального року проводилися заняття за розробленою програмою. Для аналізу результатів застосовували кореляційний та факторний аналіз із використанням методу головних компонент. Встановлено, що на початковому етапі провідну роль у засвоєнні техніки відігравали психофізіологічні фактори, зокрема рівновага та функціонування вестибулярного апарату. Після впровадження експериментальної програми зросла роль застосування спеціальних вправ підготовки, що свідчить про ефективність систематизованих занять у формуванні збалансованої структури рухових навичок. Отримані результати підтверджують доцільність застосування експериментальної програми на етапі початкової підготовки юних гімнасток.The purpose of the study was to determine the impact of an experimental program of basic elements on the formation of the factorial structure of technical performance in artistic gymnastics among novice athletes aged 5–6 years. Materials and Methods. The study involved young gymnasts who practiced according to the developed program during one academic year. To analyze the obtained results, correlation and factor analysis were applied using the principal component method with varimax rotation. Control tests were conducted at the beginning and at the end of the pedagogical experiment to assess changes in psychophysiological, special, and general physical preparedness. Results. The results of the factor analysis revealed that at the initial stage the leading role in mastering the technique was played by psychophysiological factors, particularly balance and the functioning of the vestibular apparatus. For the element “swallow,” the first factor accounted for 43.2% of the total variance, reflecting the decisive role of equilibrium and sensory-motor control. However, after the implementation of the experimental program, the contribution of psychophysiological mechanisms decreased (36.4%), while the weight of the second factor related to special training increased (from 25.4% to 35.4%). Similar tendencies were found for the elements “bridge,” “shoulder stand,” and “cartwheel,” where the significance of special preparation (flexibility, jumping ability, and coordination) grew steadily, while the role of general physical training and auxiliary speed indicators remained stable or decreased. Conclusions. The experimental program significantly optimized the structure of technical training, ensuring a more balanced interaction of psychophysiological, special, and general physical factors in mastering basic gymnastics elements. This demonstrates its effectiveness in forming sustainable motor skills in novice artistic gymnasts at the initial training stage.