Проблема визначення рівнів сором’язливості у студентів-психологів

Abstract

В статті на основі теоретичного аналізу феномену сором’язливості та проведеного емпіричного дослідження визначено рівні сором’язливості студентів-психологів. За результатами вивчення самооцінки виділено дві групи досліджуваних "сором’язливі" - "не сором’язливі". У визначенні рівнів сором’язливості спиралися на наступні критерії: показники сили та частоти сором’язливості за Стенфордським опитувальником Ф. Зімбардо та результати шкал "Н + сміливий" - "Н - сором’язливий" опитувальника Р. Кеттела. На основі експериментального дослідження студенти-психологи були віднесені до трьох груп – з високим, середнім та низьким рівнями сором’язливості.В статье на основании теоретического анализа феномена застенчивости и проведённого эмпирического исследования определено уровни застенчивости студентов-психологов. За результатами изучения самооценки выделено две группы испытуемых "застенчивые" - "не застенчивые". В определении уровней застенчивости опирались на следующие критерии: показатели силы и частоты застенчивости по Стенфордскому опроснику Ф.Зимбардо и результатами шкал "Н+ смелый" - "Н- застенчивый" опросника Р. Кэттела. На основании экспериментального исследования студенты-психологи были отнесены к трём группам – с высоким, средним и низким уровнями застенчивости.On the basis of theoretical analysis on shyness and empirical research it has been determined the levels of shyness in students-psychologists. During the research the results of self-assessment identified two groups "shy" - "not shy". While determinating the shyness levels there have been used the following criteria: strength and frequency indicators regarding shyness by F. Zimbardo, Stanford questionnaire and the results of the scales "H + brave" - "N - shy" by R. Cattell questionnaire. On the basis of experimental research students- psychologists have been divided into three groups - high, medium and low levels of shyness.