Доіндоєвропейський субстрат у лексиці слов'янських, германських і романських мов (на матеріалі української, польської, англійської, німецької та італійської мов)

У дисертаційному дослідженні запропоновано новий підхід до загальнолінгвістичного, порівняльно-історичного й типологічного вивчення субстрату в контексті лінгвістичної контактології з опорою на позамовні свідчення суміжних із лінгвістикою дисциплін; розроблено методичний алгоритм дослідження; запропоновано авторську схему хронологічної стратифікації та генеалогічної ідентифікації гіпотетично субстратної лексики; уведено в науковий обіг термінологічне сполучення “реліктивна контактема” на позначення лексеми субстратного походження; постульовано якісну подібність фонетичної і словотвірної типології доіндоєвропейських субстратів праслов’янської та латинської мов, домінантним для яких є відкритоскладовий середземноморський компонент; установлено, що слов’янські, романські й германські лексеми невідомого походження успадковані з гетерогенних доіндоєвропейських субстратних мов, які входили до складу доіндоєвропейського мовного союзу; визначено типи авторських етимологічних гіпотез із неіндоєвропейським компонентом; обґрунтовано правомірність перенесення принципів міжродинного порівняльно-історичного дослідження мов в аспекті віддаленої спорідненості на вивчення субстратної лексики.

The thesis suggests a new approach to the general linguistic, comparative, historical and typological study of substratum in the context of linguistic contactology supported by extralinguistic evidence of contiguous disciplines. The paper introduces the methodology of chronological stratification and genealogical identification of substratum vocabulary; proposes the terminological combination “relict contacteme” for denoting a lexeme of substratum origin; postulates qualitative similarity between phonetic and word-building typology of Pre-Indo-European substrata of Proto-Slavic and Latin for which open syllable Mediterranean component is considered predominant; states the derivation of Slavic, Romance and Germanic lexemes of unknown origin from heterogeneous pre-Indo-European substratum languages that constituted the pre-IndoEuropean language union; determines the types of the author’s etymological hypotheses involving non-Indo-European parallels; proves the possibility of transferring the majority of principles of comparative and historical interfamilial study of languages in the aspect of distant genetic relationship onto substratum vocabulary investigation.