Механізми впливу стресу на психофізіологічні показники військовослужбовців та засоби корекції їх наслідків

Abstract

Розкрито актуальність проблеми впливу стресу на психофізіологічний стан військовослужбовців в умовах високого психологічного навантаження. Стрес чинить багатовекторний вплив на організм, охоплюючи нейроендокринну, психоемоційну, когнітивну, соматичну та соціальну сфери, що значно ускладнює адаптацію та функціонування особистості в екстремальних умовах та соціальному житті. Проаналізовано механізми дії стресу та обґрунтувано засоби корекції його наслідків для військовослужбовців. Систематизовано психофізіологічні прояви стресу та обґрунтовано доцільність застосування інтегративного підходу до їх корекції, який включає психотерапевтичні методи, фізичні вправи, когнітивні тренінги, техніки релаксації та інноваційні інструменти, зокрема кіберспорт. Окрема увага приділена гейміфікованим засобам як ефективному компоненту психофізіологічної підтримки, що поєднує емоційне розвантаження, когнітивну активацію та соціальну інтеграцію.The multifaceted effects of stress on the psychophysiological condition of military personnel, particularly under conditions of elevated psychological load and extreme operational environments, were investigated. Within the context of contemporary armed conflicts and broader social instability, both acute and chronic stress have emerged as pervasive phenomena, exerting substantial influence on the mental and physical health of service members. The physiological stress response involves a complex interplay among neuroendocrine, autonomic, cognitive, emotional, and behavioral systems. Dysregulation within these systems may lead to a decline in adaptive potential, deterioration of cognitive functioning, emotional lability, somatic complaints, and difficulties in social integration. This article presents a comprehensive analysis of the primary mechanisms by which stress impacts key psychophysiological domains. Particular emphasis is placed on the activation of the hypothalamic-pituitary-adrenal axis, the intensification of sympathetic nervous system activity, reductions in heart rate variability, and impaired regulation by the prefrontal cortex. These physiological alterations are frequently accompanied by elevated levels of anxiety, cognitive exhaustion, disturbances in sleep architecture, cardiovascular strain, and compromised decision-making capabilities. Without timely and structured intervention, such outcomes may significantly impair operational effectiveness and long-term resilience among military personnel. The findings highlight the necessity for integrative, multidisciplinary strategies aimed at correcting stress-induced dysfunctions. Recommended interventions include cognitive-behavioral therapy, controlled breathing techniques, moderate-intensity physical exercise, targeted cognitive training, and structured relaxation protocols. Additionally, the study proposes the implementation of digital tools—such as cyber games and gamified platforms including esports—as innovative modalities of psychophysiological support. These tools offer combined benefits of emotional decompression, cognitive activation, and facilitation of social interaction, and are particularly relevant for younger cohorts accustomed to digital environments. The results underscore the importance of developing comprehensive, individualized rehabilitation frameworks for military personnel. Such frameworks should integrate both conventional and digital therapeutic modalities to enhance stress resilience, reestablish psychophysiological homeostasis, and support adaptive functioning in high-stress occupational settings.