Самореалізація особистості як соціально-психологічний феномен

Згідно викладеної теоретико-методологічної інтепретації розглянутого явища виділено складові процесу самореалізації: інформація про власну цінність, оволодіння власним внутрішнім світом, рефлексія, самооцінка, самовдосконалення особистості. Функція, що детермінує роль вищезазначених утворень в процесах саморегуляції, визначається їх взаємодією з оцінним ставленням до інших людей. Завдяки цьому процес самореалізації детермінується не лише тими внутрішніми утвореннями, які в інтегрованій формі складають структуру самосвідомості особистості, а й реальним досвідом спілкування, взаємодії з оточуючим середовищем, у результаті чого дані утворення постійно соціально апробуються.

В соответствии с изложенной теоретико-методологической интерпретацией рассмотренного явления были выделены составляющие процесса
самореализации: информация о собственной ценности, овладение личным внутренним миром, рефлексия, самооценка, самосовершенствование личности. Функция, детерминирующая роль перечисленных образований в процессах саморегулирования, определяется их взаимодействием с оценочными отношениями к другим людям. Благодаря этому процесс самореализации является детерминированным не только теми внутренними образованиями, которые в интегрированной форме составляют структуру самосознания личности, но и реальным опытом общения, взаимодействия с окружающей средой, в результате чего данные образования постоянно подвергаются социальной апробации.

In accordance with given above theoretical and methodological interpretation of the explored phenomenon the constituents of self-realization process have defined: the information about the own value of capturing by the personal internal world, reflection, self-appraisal, self-improvement of personality. The function, which determines the role of mentioned formations in the processes of self-regulation, is determined by their interaction with evaluating attitude toward other people. Due to this the process of self-realization is determined not by internal formations only, which in the integrated form constitute the structure of self-consciousness of personality, but also by the real experience of intercourse, co-operation with an environment, as consequence of which these formations constantly receive social approbation.