Філософсько-педагогічні розвідки Яна Амоса Коменського і Григорія Сковороди: нагадування про сенс і призначення освіти

У статті розглядаються розбіжності і спільні моменти філософсько-педагогічних поглядів Я. А. Коменського і Г. C. Сковороди та їхнього розуміння сенсу і призначення освіти. Їх уявний філософський діалог розкриває значущість зовнішньої і внутрішньої свободи для духовного розвитку людини. Особлива увага приділяється онтоантропологічним характеристикам освіти, які формувались в європейській традиції упродовж ХVІІ- ХVІІІ століть, передусім ідеї покращення світу. Практики неформальної освіти Сковороди, на відміну від «Великої дидактики» Коменського, розгортаються не у просторі школи, а у просторі життєвого світу і відповідають постсекулярним тенденціям еволюції сучасної культури, а також містять у собі критику ранніх проявів напівосвіти, які виникали в урбаністичному просторі європейської культури через домінування релігійної формальної освіти.

В статье рассматриваются расхождения и общие моменты философско-педагогических воззрений Я. А. Коменского и Г. С. Сковороды, а также их понимания смысла и предназначения образования. Их воображаемый философский диалог раскрывает значимость внутренней и внешней свободы для духовного развития человека. Особенное внимание уделяется онтоантропологическим характеристикам образования, представления о которых формировались в течение ХVII-ХVIII вв., и прежде всего идее улучшения мира. Практики неформального и информального образования Сковороды, в отличие от «Великой дидактики» Коменского, развертываются не в пространстве школы, а в пространстве жизненного мира и соответствуют постсекулярным тенденциям эволюции современной культуры, а также содержат в себе критику ранних проявлений полуобразования, которые возникали в европейском урбанистическом пространстве вследствие до-минирования догматизированного религиозного образования, за которым утвердился статус формального.

The article considers diversities and converges moments of the philosophical and pedagogical views of J. A. Comenius and G. S. Skoworoda and their understanding of sense and vocation of the education. The fiction of their philosophical dialog is showing the importance of the external and internal freedom for the spiritual development of human. The main attention is focused on the ontological and anthropological characteristics, which was formed in the European tradition during XVII–XVIII centuries, especially to the idea of the improvement of the world. The practices of the Skovoroda’s non- formal and informal education (in comparison with the “Great Didactic”) are developed as a rule not in the space of the school, but in the space of the life world accordingly to the post-secular tendencies. They represents also the critic of the early appearances of the half-education, which as the consequence of the dominance of the official religious formal education were coming into being in the urban space of the European culture. The institutional changes of the educational systems, which are taking place in the post-secular transformations of the modern societies, can be better understand by reinterpretation of philosophical and pedagogical classical works of early Modernity, that gained experience to combine secular senses with the theological ideas. Philosophical pedagogic as well of Comenius, so else of Skoworoda had showed hybrid and synthetic forms of their later post-secular application in the educational practices.