Психологічні умови подолання агресії фруструючою особистістю

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню проблеми подолання агресії у дорослих осіб, що перебувають у стані фрустрації, теоретичному обґрунтуванню та емпіричній верифікації психологічних умов трансформації деструктивної поведінки у конструктивну активність. У науковій праці увагу зосереджено на вивченні специфіки прояву агресивних реакцій у віковій групі 33-52 роки, аналізі чинників виникнення фрустрації в умовах соціальної нестабільності та розробці інтегративної програми психокорекції, спрямованої на розвиток саморегуляції, емоційного інтелекту та навичок сублімації агресивної енергії у конструктивну. Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному узагальненні та розв'язанні актуальної наукової проблеми шляхом обґрунтування психологічних умов подолання агресії у фруструючої особистості.
Вперше емпірично ідентифіковано специфічний психологічний профіль агресивної поведінки дорослих у стані фрустрації, що визначається дисбалансом між високим рівнем ворожості та дефіцитарністю саморегуляції; обґрунтовано комплекс психологічних умов нівелювання агресивних проявів, що базується на інтеграції когнітивної реструктуризації та афективної саморегуляції, забезпечуючи перенаправлення деструктивних імпульсів у конструктивне русло; удосконалено наукові уявлення про внутрішню детермінацію агресії через розкриття ролі рефлексії та аутосимпатії як базових стримувальних чинників ворожості; теоретично доповнено когнітивно-поведінкові моделі компонентами гуманістичного підходу, що дозволило перейти від стратегій зовнішнього стримування до внутрішньої ціннісно-смислової регуляції поведінки; вдосконалено інтегративну модель психокорекції, яка, на відміну від мономодальних методів, реалізує синергію когнітивних інтервенцій, тілесно-орієнтованих практик та методів самоактуалізації; набуло подальшого розвитку теоретичне положення про конструктивний потенціал агресії шляхом підтвердження можливості цілеспрямованої сублімації енергії роздратування у продуктивну активність; доведено, що застосування технік усвідомлення дозволяє перетворити агресивний імпульс на ресурс для досягнення цілей; розвинено методологічні засади психокорекційної роботи з фруструючою особистістю, зокрема обґрунтування необхідності пролонгованого характеру втручання для стійкої фіксації асертивних навичок та запобігання рецидивам дезадаптивної поведінки у дорослому віці.

The dissertation is devoted to a comprehensive study of the problem of overcoming aggression in adults experiencing frustration, theoretical justification, and empirical verification of the psychological conditions for transforming destructive behavior into constructive activity. The scientific work focuses on studying the specifics of aggressive reactions in the 33-52 age group, analyzing the factors of frustration in conditions of social instability, and developing an integrative program of psychocorrection aimed at developing self-regulation, emotional intelligence, and skills for sublimating aggressive energy into constructive energy. The scientific novelty of the results lies in the theoretical generalization and solution of an urgent scientific problem by substantiating the psychological conditions for overcoming aggression in frustrated individuals. For the first time, a specific psychological profile of aggressive behavior in adults in a state of frustration has been empirically identified, which is determined by an imbalance between a high level of hostility and a deficit in self-regulation. a set of psychological conditions for leveling aggressive manifestations has been substantiated, based on the integration of cognitive restructuring and affective self-regulation, ensuring the redirection of destructive impulses into a constructive channel; Scientific ideas about the internal determination of aggression have been improved by revealing the role of reflection and self-sympathy as basic restraining factors of hostility. theoretically supplemented cognitive-behavioral models with components of the humanistic approach, which made it possible to move from strategies of external restraint to internal value-meaning regulation of behavior; the integrative model of psychocorrection has been improved, which, unlike monomodal methods, implements the synergy of cognitive interventions, body-oriented practices, and methods of self-actualization; the theoretical position on the constructive potential of aggression has been further developed by confirming the possibility of purposeful sublimation of irritation energy into productive activity; it has been proven that the use of awareness techniques allows aggressive impulses to be transformed into a resource for achieving goals; the methodological foundations of psychocorrectional work with frustrated personalities have been developed, in particular, the justification of the need for prolonged intervention to ensure the stable fixation of assertive skills and prevent the recurrence of maladaptive behavior in adulthood.