Лінгвокультурологічний аналіз мовообразів роману Михайла Панасовича Стельмаха «Правда і кривда»

У статті розглядається художня мова роману М. Стельмаха «Правда і кривда» через призму лінгвокультурологічного аналізу мовообразів людей, землі, природи, подій, війни, суспільності, добра і зла, пережитого минулого й очікуваного майбутнього. Взаємопроникнення й перехрещення книжно-писемних й усно-розмовних джерел української мови є основою поетики художнього стилю, виникнення експресивно-емотивних колоритів мовлення письменника. Для індивідуального художнього стилю М. Стельмаха характерним є всеохопне ідеокритичне й естетичне сприймання дійсності, тому в тексті роману межують поруч суспільно важливі концепти, ідеологеми й народнопоетичні лінгвокультуреми: інтимно-ліричні, емоційноекспресивні, поетичні та іронічно-гумористичні конотації, що й формує впізнаване цілісноукраїнське художнє полотно.

The article deals with the fictional language of novel written by Mykhaylo Stelmakh «Truth and Falsehood» through the prism of linguistic and cultural analysis of speech images of people, earth, nature, events, war, publicness, good and evil, experienced past and expected future. Interpenetration and crossing books and oral sources of Ukrainian language is the basis of poetics of the fictional style, the emergence of expressive and emotional coloring writer speech. Individual Mykhaylo Stelmakh’s artistic style is characterized by ideological and aesthetic perception of reality, so there are combined poetic linguistic and cultural rheme in the text of the novel: ideological and cultural: intimate and lyrical, emotionally and expressive, poetic, ironic and humorous connotations.

В статье рассматривается художественная речь романа М. Стельмаха «Правда и кривда» сквозь призму лингвокультурологического анализа речевых образов людей, земли, природы, событий, войны, общества, добра и зла, пережитого прошлого и ожидаемого будущего. Взаимопроникновение и перекрещивание книжно-письменных и устно-разговорных источников украинского языка составляет основу поэтики художественного стиля, возникновения экспрессивноэмотивных колоритов речи писателя. Индивидуальному художественному стилю М. Стельмаха свойственно всеохватывающее идеократическое и эстетическое восприятие действительности, в результате чего в тексте романа соседствуют рядом поэтические лингвокультуремы: интимнолирические, эмоционально-экспрессивные, поэтические, иронично-юмористические коннотации.