Особистісна терапія як чинник професійного зростання майбутнього психолога

Дисертацію присвячено дослідженню особистісної терапії як чинника професійного зростання майбутніх психологів у сучасних соціокультурних умовах. Актуальність теми зумовлена зростанням психологічного навантаження на фахівців допоміжних професій, трансформацією соціальних запитів до психологічної практики та необхідністю забезпечення не лише знаннєвої, а й особистісної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності. В умовах підвищеної соціальної нестабільності, зростання тривожності та психологічної вразливості населення особливого значення набуває проблема внутрішньої стійкості, рефлексивності та професійної ідентичності психолога, що не може бути сформована виключно шляхом академічного навчання. Наукова новизна дослідження полягає у теоретико-емпіричному обґрунтуванні особистісної терапії як чинника професійного зростання майбутнього психолога в умовах сучасних соціокультурних викликів. У роботі професійне зростання вперше концептуалізовано не лише як результат засвоєння професійних знань і навичок, а як динамічний процес інтеграції особистісного та професійного досвіду, що забезпечує внутрішню цілісність, емоційну стійкість і здатність до відповідального професійного функціонування. У межах психодинамічного підходу вперше розроблено та емпірично перевірено модель професійного зростання майбутніх психологів, яка відображає поетапну динаміку змін — від внутрішньої фрагментації, підвищеної тривожності й невизначеності професійної позиції до формування інтегрованої професійної суб’єктності. У цій моделі особистісна терапія постає інтегрувальним чинником, що забезпечує узгодженість мотиваційно-ціннісних, емоційно-регулятивних і рефлексивних компонентів професійного розвитку. Створено, теоретично обґрунтовано та апробовано авторську програму формувального впливу, спрямовану на підтримку професійного зростання майбутніх психологів засобом особистісної терапії. Ефективність програми підтверджено результатами формувального експерименту, які засвідчили позитивну динаміку внутрішньої ресурсності, емоційної стабільності, рефлексивності та узгодженості професійної ідентичності учасників експериментальної групи.
Уточнено зміст і структуру професійного зростання майбутнього психолога з позицій психодинамічного підходу, а також емпірично виявлено психологічні механізми впливу терапевтичного досвіду на формування професійної суб’єктності, зокрема через зниження внутрішньої напруги, підвищення здатності до саморефлексії та усвідомленого утримування професійної ролі.

The dissertation is devoted to the study of personal therapy as a factor of professional growth of future psychologists in contemporary sociocultural conditions. The relevance of the topic is determined by the increasing psychological burden on professionals in helping occupations, the transformation of social demands placed on psychological practice, and the need to ensure not only knowledge-based, but also personal readiness of future psychologists for professional activity. In the context of heightened social instability, growing anxiety, and increased psychological vulnerability of the population, particular importance is attached to the problem of inner stability, reflexivity, and the formation of professional identity in psychologists—qualities that cannot be developed exclusively through academic training. The scientific novelty of the study lies in the theoretical and empirical substantiation of personal therapy as a system-forming factor in the professional growth of future psychologists. For the first time within the psychodynamic approach, a model of professional growth has been developed and experimentally verified, reflecting the integration of personal and professional experience in future psychologists. An original formative intervention program has been designed and implemented, and its effectiveness has been confirmed by the results of a formative experiment. The obtained results made it possible to conclude that personal therapy, functioning as a factor of professional growth, facilitates the integration of personal and professional experience, reduces internal tension, and contributes to the formation of a stable professional position of the future psychologist. The research materials may be used in teaching professionally oriented disciplines, including psychological counseling, psychotherapy, psychological practice, and professional ethics of the psychologist, as well as within specialized courses focused on the development of professional identity and the awareness of professional boundaries and responsibility. The developed and tested Program for the Professional Growth of Future Psychologists through Personal Therapy has applied value as a model for organizing formative interventions aimed at integrating students’ personal and professional experience. The program may be implemented in the training of psychologists provided that ethical principles are strictly observed, particularly voluntary participation, confidentiality, and a clear distinction between therapeutic and academic or evaluative functions. The findings of the study may be useful for academic staff, instructors of psychological disciplines, program coordinators, supervisors, and practicing psychologists involved in the professional training and support of future specialists in the field of psychological assistance. The proposed approaches contribute to increasing the sensitivity of the educational environment to the internal psychological processes involved in students’ professional development.