Сучасні підходи до психологічного супроводу та підвищення стресостійкості військовослужбовців

Abstract

Розглянуто проблематику впливу військового стресу на психофізіологічний стан військовослужбовців та шляхи його профілактики і корекції. Проаналізовано специфічні стресогенні чинники, характерні для військової служби, включно з перебуванням у зонах бойових дій, тривалою розлукою з родиною, високим рівнем відповідальності та ризику для життя. Встановлено, що хронічна дія таких факторів призводить до розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР), депресивних та тривожних станів, психосоматичних порушень і соціально-професійних наслідків, включно з порушеннями міжособистісних стосунків і зниженням бойової ефективності. Висвітлено сучасні підходи до психологічного супроводу військовослужбовців, зокрема системний підхід, що передбачає інтеграцію профілактичних, психоедукаційних, моніторингових, кризових та реабілітаційних заходів на індивідуальному, груповому та організаційному рівнях. Показано ефективність тренінгів із розвитку навичок емоційної саморегуляції, усвідомленості (mindfulness), когнітивної гнучкості та конструктивного вирішення конфліктів. Особливу увагу приділено ранньому виявленню ознак стресових розладів за допомогою психодіагностичних інструментів і біомаркерів, а також організаційним і соціальним аспектам підтримки військових колективів.The article addresses the critical issue of the impact of military stress on the psychophysiological condition of military personnel and explores methods for its prevention and mitigation. The study analyzes specific stress-inducing factors characteristic of military service, including deployment to combat zones, prolonged separation from family, high levels of responsibility, and life-threatening situations. Chronic exposure to these stressors has been found to contribute to the development of post-traumatic stress disorder (PTSD), depressive and anxiety disorders, psychosomatic disturbances, and adverse social and professional consequences, such as interpersonal conflicts, emotional detachment, and reduced operational effectiveness. Modern approaches to psychological support for military personnel are discussed, with particular emphasis on a systemic approach. This approach involves the integration of preventive, psychoeducational, monitoring, crisis intervention, and rehabilitative measures at individual, group, and organizational levels. The article highlights the effectiveness of training programs aimed at developing emotional self-regulation, mindfulness, cognitive flexibility, and constructive conflict resolution skills. Special attention is given to the early identification of stress disorder indicators using psychodiagnostic tools and biological markers, which enable timely interventions to prevent escalation and chronicity. Furthermore, the study underscores the importance of organizational and social support within military units. Supportive leadership, effective communication channels, and the promotion of mental health awareness significantly enhance resilience and reduce stigma associated with seeking psychological assistance. The combination of individual, group, and organizational strategies ensures a comprehensive framework for maintaining mental health, improving adaptability in high-stress environments, and preserving overall operational readiness. In conclusion, the integration of systematic, evidence-based psychological support approaches in military settings is essential for enhancing stress resilience, mitigating the negative consequences of chronic stress, and ensuring both the psychological well-being and functional effectiveness of military personnel. These strategies not only contribute to the health and readiness of the armed forces but also support the long-term social and professional reintegration of service members.