«Філософське самовбивство» останніх радянських гуманітаріїв

У статті розглянуто деякі особливості
духовної
ситуації, що склалася у 70–80-ті роки
минулого століття в українському суспільстві крізь
призму розвитку «теорії марксизму-ленінізму», що
його здійснювали радянські гуманітарії. Розкрито
внутрішній драматизм і неоднозначність цієї
ситуації — радянські гуманітарії створили теорію
розвиненого соціалізму, що стала їх нищівним «філософським самовбивством»,
але не для всіх і не повною мірою. В країні існувало фактично дві філософії: 1)
офіційна, заснована на «найбільш передовій» теорії, методології і світогляді —
марксизмі-ленінізмі в його доповненні партійно-ідеологічними настановами
«директивних органів»; 2) дослідницько-пошукова,
яка намагалась, з одного боку,
виявити дійсний (а не ідеологічний) сенс марксизму, з іншого — вийти за його межі,
виявити і осмислити нові філософські проблеми сучасного наукового пізнання і
соціальної практики. Головна увага приділена висвітленню теоретичного доробку
представників Київської філософської школи і його впливу
на формування нового
покоління вітчизняних філософів. Окреслено основні теоретичні
напрями «втечі
українських гуманітаріїв від марксистської ідеології».

В статье рассмотрены некоторые особенности духовной ситуации, которая сложилась в 70–80-е годы прошлого столетия в украинском обществе сквозь призму развития теории марксизма-ленинизма, которое осуществляли советские гуманитарии.
Раскрыт
внутренний драматизм и неоднозначность этой ситуации: советские гуманитарии
создали
теорию развитого социализма, которая стала их сокрушительным «философским самоубийством», но не для всех и не в полной мере. В стране существовало фактически две философии: 1) официальная, основанная на «наиболее передовой» теории,
методологии и мировоззрении — марксизме-ленинизме в его дополнении партийно-
идеологическими установками «директивных органов»; 2) исследовательско поисковая,
которая старалась, с одной стороны, выявить действительный (а не идеологический) смысл
марксизма, с другой — выйти за его границы, выявить и осмыслить новые философские
проблемы современного научного познания и социальной практики. Главное внимание
уделено освещению теоретического задела представителей Киевской философской школы
и его влияния на формирование нового поколения отечественных философов. Очерчены
основные теоретические направления «бегства украинских гуманитариев от марксистской
идеологии».

The some features of the moral atmosphere that was in the 70’s and 80’s of the
last century in the Ukrainian society are analyzed in the paper through the prism
of the Marxism-Leninism theory, which was performed by Soviet humanitarians.
The author shows the internal drama and ambiguity of this situation. The Soviet scholars of humanities
have created the theory of developed socialism, which became their devastating «philosophical
suicide», but not for all of them. In the country there were actually two philosophies: 1) official one, based on the «most advanced» theory, methodology, and worldview — Marxism-Leninism in
its addition by ideological positions of «decision makers»; 2) research one, which tried, on the one
hand, to find out the actual (rather than ideological) sense of Marxism, but, on the other hand, —
to go beyond its borders, to show up and understand the new philosophical problems
of contemporary scientific cognition and social practice. The main attention is paid to the
presentation of the theoretical heritage of Kyiv philosophy school representatives
and its influence on the formation of a new generation of Soviet philosophers.
The main theoretical directions of «escape of Ukrainian scholars of humanities from Marxist ideology»
are determined.