Індивідуальні особливості динаміки ергометричної потужності веслувальників під час симуляції змагальної дистанції

Abstract

У статті представлено результати дослідження індивідуальної динаміки ергометричної потужності у кваліфікованих веслувальників академічного спрямування під час симульованого змагального навантаження на ергометрі Concept II. У дослідженні взяли участь двадцять чотири чоловіки-спортсмени, які виконували стандартизований 6-хвилинний тест максимальної потужності, що моделював структуру та інтенсивність подолання змагальної дистанції 2000 метрів. Показники потужності фіксувалися в межах чотирьох часових інтервалів: 0–90 с, 120–180 с, 210–270 с та 300–360 с, що дозволило провести детальний аналіз змін динаміки працездатності. Проведений кореляційний аналіз виявив найвищу силу зв’язку (r = 0,98) між фазою стійкого функціонування (120–180 с) та загальним результатом тесту, що підкреслює вирішальну роль цієї ділянки дистанції у забезпеченні високої ефективності. Помірні позитивні зв’язки були зафіксовані й для інших інтервалів, особливо завершального, який характеризує компенсаторні можливості спортсмена та здатність до мобілізації зусиль у фінальній фазі. Результати дослідження свідчать про доцільність застосування симуляційних тестів як ефективного інструменту оцінювання функціональної стабільності, побудови індивідуального профілю спортивної витривалості, корекції тренувальних навантажень та підвищення точності етапного контролю. Запропонований підхід дозволяє оптимізувати підготовку висококваліфікованих веслувальників з урахуванням фазової структури змагальної діяльності.The present study investigates the individual variability of ergometric power output dynamics in qualified academic rowers during a simulated competitive effort on the Concept II rowing ergometer. A total of twenty-four male athletes underwent a standardized six-minute maximal performance test designed to replicate the physical and temporal structure of a 2000-meter race. Power output values were recorded and analyzed within four discrete intervals: 0–90 seconds, 120–180 seconds, 210–270 seconds, and 300–360 seconds. The segmentation of the simulated race allowed for a detailed examination of power fluctuation patterns and the identification of performance-critical phases. Correlation analysis revealed the highest relationship (r = 0.98) between the steady-state interval (120–180 s) and the overall test result, indicating the key role of this phase in sustaining performance efficiency. Other intervals demonstrated moderate positive correlations, particularly the final interval, which reflects compensatory mechanisms and resource mobilization for terminal acceleration. These results suggest that stable power maintenance during the mid-phase of exertion is strongly associated with higher overall rowing performance. Furthermore, the findings support the utility of simulation-based testing as a tool for evaluating functional preparedness and informing personalized training protocols. The study concludes that integrating such models into athletic monitoring can enhance the precision of workload prescription, optimize adaptation, and improve long-term performance outcomes in elite-level rowing.