Підходи і принципи виховання почуття самоствердження старшокласників засобами фізкультурно-масової діяльності у ЗЗСО

У старшому шкільному віці потреба в самоствердженні істотно посилюється у зв’язку зі становленням ідентичності, зростанням автономності та підвищеною чутливістю до зовнішніх оцінок і соціальних порівнянь. За відсутності педагогічного супроводу потреба у самоствердженні може реалізуватися через ризиковані поведінкові сценарії: демонстративність, агресивне домінування, порушення правил, ігнорування меж безпеки, а також інші деструктивні способи здобуття визнання. Такі практики нерідко підкріплюються груповим тиском і короткочасними соціальними винагородами (увага, популярність, відчуття переваги), але водночас руйнують внутрішні регулятори поведінки, посилюють тривожність і залежність від зовнішнього схвалення, провокують конфлікти та знижують здатність до самоконтролю. Водночас фізкультурно-масова діяльність у ЗЗСО має значний потенціал для формування конструктивного почуття самоствердження, оскільки поєднує ситуації конкуренції й співпраці, вимоги до самоконтролю, дотримання правил та відповідальності. У статті обґрунтовано підходи (діяльнісний, особистісно орієнтований, аксіологічний, соціально-психологічний) та принципи (психологічної безпеки й поваги до гідності, етичної конкуренції, суб’єктності та відповідальності, розвитку через посильний виклик, визнання та підтримки прогресу, партнерської взаємодії та співпраці, інклюзивності та рівних можливостей самореалізації) виховання почуття самоствердження старшокласників засобами фізкультурно-масової діяльності. Визначені підходи та принципи доцільно розглядати як методологічну та організаційно-педагогічну основу, що визначає логіку та психолого-педагогічні засади проєктування шкільних спортивних заходів та подій, характер взаємодії учасників і засоби педагогічного впливу.

In upper-secondary school age, the need for self-affirmation intensifies substantially due to identity formation, increasing autonomy, and heightened sensitivity to external evaluation and social comparison. In the absence of pedagogical support, this need may be realized through risky behavioral scenarios: demonstrativeness, aggressive dominance, rule violations, disregard for safety boundaries, and other destructive ways of gaining recognition. Such practices are often reinforced by peer pressure and short-term social rewards (attention, popularity, a sense of superiority); however, they simultaneously undermine internal behavioral regulators, increase anxiety and dependence on external approval, provoke conflicts, and reduce self-control. At the same time, mass physical culture activities in general secondary education institutions have significant potential for developing a constructive sense of self-affirmation, as they combine situations of competition and cooperation with requirements for self-control, adherence to rules, and responsibility. The article substantiates approaches (activity-based, learner-centered, axiological, and social-psychological) and principles (psychological safety and respect for dignity; ethical competition; agency and responsibility; development through an attainable challenge; recognition and support of progress; partnership interaction and cooperation; inclusivity and equal opportunities for self-realization) for fostering upper-secondary school students’ sense of self-affirmation through mass physical culture activities. The identified approaches and principles should be regarded as a methodological and organizational-pedagogical foundation that determines the logic and psycho-pedagogical guidelines for designing school sports events and activities, the nature of participant interaction, and the means of pedagogical influence.