Чинники виникнення та посилення проявів тривоги у дітей дошкільного віку

У статті наголошено актуальність проблеми формування емоційної сфери дошкільників, а, також, запобігання чи корекції негативних її проявів, зокрема, й проявів тривоги. Розкрито сутність тривоги як емоційного стану (переживання емоційного дискомфорту, пов’язаного з очікуванням неблагополуччя) та особистісної властивості (підвищеної схильності почуватися занепокоєним за будь-яких життєвих ситуацій). Проаналізовано підходи вчених до чинників дитячої тривоги та виокремлено найбільш поширені серед них пояснення тривожної поведінки дошкільників: 1) тривожність в дітей прямо пропорційна комфортності / стресовості життєвої ситуації; 2) тривожність дитини посилює постійне очікування можливих негативних наслідків (фізичного дискомфорту, болю, покарання, приниження) від якогось реального чи уявного впливу, ситуації, дії, людини тощо; 3) тривожність дітей тісно пов’язана з деструктивністю та нестабільністю поведінки і виховних впливів батьків, особливо матері; 4) наявність у анамнезі батьків, здебільшого матері, тривожних розладів може провокувати невиправдану тривожність у дітей;
5) порушення нейропсихологічної та нейрофізіологічної регуляції є віковою особливістю дошкільників та чинником їхньої тривожності. За допомогою комплексу емпіричних методів (проєктивні методи, тестування, анкетування, метод самооцінки) досліджено рівень та особливості прояву тривоги (тривожності як особистісної риси) в дітей старшого дошкільного віку. З’ясовано, що стан з тривожністю в дітей дошкільного віку не критичний, однак є відносно стійка частка дітей (17,5%), які мають за різними показниками високі прояви тривожності. Виявлено значущі кореляційні зв’язки між поведінковими проявами тривожності в дітей, рівнем їхнього психічного напруження та неадекватною самооцінкою. Констатовано, що не всі батьки готові прийняти інформацію про наявність у дитини проявів тривоги, а вихователі часто не вважають її свідченням проблемного розвитку дошкільника. У разі відсутності вчасної психопрофілактичної та психокорекційної роботи ці прояви можуть закріпитися та перерости у серйозні тривожні розлади.

The article emphasizes the urgency of the problem of forming the emotional sphere of preschool-age children, as well as the prevention or correction of its negative manifestations, including the manifestations of anxiety. The essence of anxiety is revealed as an emotional state (experiencing emotional discomfort associated with the expectation of troubles) and personal quality (increased tendency to feel disturbed in any life situations). The approaches of the scientists to the factors of child anxiety are analyzed and the most common explanations among them of the anxious behavior of preschool-age children are singled out: 1) children anxiety is directly proportional to the comfort / stress of the life situation; 2) the anxiety of the child is increased by the constant expectation of possible negative consequences (physical discomfort, pain, punishment, humiliation) of any real or imagined influence, situation, action, person, etc; 3) child anxiety is closely linked to the destructive and unstable behavior and parental influence, especially mother’s; 4) having a positive family history, mostly mother’s, of anxiety disorders existence can provoke unjustified anxiety in children; 5) disturbance of neuropsychological and neurophysiological regulation is an age-old feature of preschoolers and a factor of their anxiety. Using a set of empirical methods (projective methods, testing, questioning, self-assessment method), the level and features of anxiety (anxiety as a personality trait) in older preschool-age children were investigated. It has been found that the amount of preschool-age children with anxiety is not critical, but there is a relatively stable proportion of children (17.5%) who have different manifestations of high anxiety. Significant correlation links were found between children behavioral anxiety, their level of mental distress, and inadequate self-esteem. It has been stated that not all parents are ready to accept information about the child’s anxiety, and nursery teachers often do not consider it to be the evidence of problematic preschooler development. In the absence of timely psychoprophylactic and psycho-correction work, these manifestations can become established and develop into serious anxiety disorders.