Можливості використання велотренажера у фізичній реабілітації пацієнтів із захворюваннями периферичних артерій: огляд літератури

Мета – проаналізувати та узагальнити сучасні наукові джерела щодо ефективності застосування велотренажера у програмах фізичної реабілітації пацієнтів різного клінічного профілю (зокрема із захворюваннями периферичних артерій (ЗПА). Методи – здійснено огляд наукових публікацій та аналіз літератури з використанням електронних баз даних PubMed та Google Scholar за ключовими словами, пов’язаними з велоергометричними тренуваннями та реабілітацією. До аналізу включали клінічні дослідження й систематичні огляди, у яких велотренажер використовувався як основний або допоміжний засіб реабілітації, а також, у яких згадувався вплив на ЗПА. Огляд проведено із дотриманням принципів PRISMA. Результати – встановлено, що тренування на велотренажері сприяють підвищенню толерантності до фізичного навантаження, покращенню кардіореспіраторної витривалості, зменшенню проявів функціональних обмежень та підвищення якості життя пацієнтів.Висновки – використання велотренажера може бути універсальним компонентом комплексної фізичної реабілітації, що підтверджується результатами клінічних досліджень та потребує подальшої стандартизації тренувальних протоколів.

Purpose – to analyze and summarize contemporary scientific literature about the effectiveness of stationary bicycle (cycle ergometer) training in physical rehabilitation programs for patients of various clinical profiles, with particular attention to individuals with peripheral artery disease (PAD) and atherosclerotic lower limb involvement. Methods – a comprehensive literature review was conducted using the electronic databases PubMed and Google Scholar. The search strategy included keywords related to cycling exercise, cycle ergometer training, physical rehabilitation, peripheral artery disease, and atherosclerosis. Clinical trials, randomized controlled studies, observational studies, and systematic reviews were included if the stationary bicycle was applied as a primary or adjunct component of rehabilitation and if outcomes relevant to PAD were reported. Studies involving adult populations and providing quantitative data on functional or physiological outcomes were considered eligible. The review process was performed in accordance with PRISMA principles, including structured selection and analysis of relevant publications. Results – the analyzed studies demonstrate that cycle ergometer training is associated with improvements in exercise tolerance, walking capacity, and cardiorespiratory endurance in patients with PAD. Positive adaptations were observed in functional performance tests, aerobic capacity indicators, and quality-of-life measures. Several studies suggest that improvements occur predominantly due to peripheral muscular and metabolic adaptations rather than substantial changes in large-vessel hemodynamics. Cycling-based rehabilitation also showed good tolerability and adherence among patients, particularly in those unable to perform high volumes of walking exercise. Conclusions – stationary bicycle training may be representing an effective and safe modality within comprehensive physical rehabilitation programs for patients with peripheral artery disease. Its implementation may enhance functional capacity and overall quality of life; however, further research is needed to standardize training protocols and determine optimal intensity and duration parameters.