Вікова генеза просоціальності особистості

У роботі вперше описані онтогенетичні зміни в кожному з компонентів конструкта. Встановлено вікову специфіку зв’язку просоціальності особистості з дією інших інтрапсихічних систем: вольовою регуляцією, показниками інтелекту ,соціальною відповідальністю. Простежено вплив депривуючих чинників ( егоїстичної мотивації та викривлень у атрибутивній системі довіри до світу) на вікову генезу просоціальності. Доведено, що ініціативність та інтелект детермінують просоціальні тенденції у період дошкільного та на початку молодшого шкільного віку. У подальшому, перший чинник втрачає детермінуючу силу. Показники когнітивного розвитку продовжують впливати на просоціальну самореалізацію, не виконуючи при цьому визначальної ролі. Соціальна відповідальність детермінує просоціальну активність лише за умови присутності у її ієрархічній будові орієнтації на благополуччя партнерів.

The research deals with the issue of the development of prosociality as a unique personality trait, which ensures the person's readiness to act for the benefit of the Others in accordance with their needs, intentions and emotional states. The author summarizes the international experience with studying the essence of prosociality and its age-related development. It is pointed out that there are two basic areas of investigating the prosocial tendencies in а foreign psychological science. The first one is presented with the research concentrated on the study of prosocial behavior and another one is associated with the analysis of the development and functioning of its dispositional basis − prosociality. In the field of Ukrainian psychology this research area has not received enough exploratory attention. Сertain aspects of this phenomenon are considered in the field of related psychological and pedagogical issues: personality moral development; age-related genesis of altruism or empathy, etc. It is noted that the particular attention to the ontogenetic aspect of prosociality had emerged in recent decades.