The Vitalistic Components of the Nietzschean Man: Society, Culture, Education

The nietzschean man is composed on the basis of life’s attempt to realize the terror,
the horror and the absurdity hiding in itself. In others words it concerns an extremely
dangerous, tragic as well as uncertain demand fulfilled only by means of society,
culture and education. As a consequence of this triple help emerges a new category
of men called to struggle against the tragic content of existence. It’s about a coming
generation with “intrepidity of vision”, which does not, however, have relations with the
bloodthirsty barbarians. This is because its power does not deliver from the brutal force
but from the intellectual ability to stand and transform the pain into representations
justifying the world.

Ніцшеанська людина являє собою композицію, засновану на спробі
життя визнати утаємничені в ньому самому терор, жах і абсурд. Інакше кажучи, мова йде про надзвичайно небезпечний, трагічний і в той же час невизначений запит, який задовольняється тільки за допомогою суспільства,
культури і освіти. Як наслідок цієї потрійний допомоги з’являється нова категорія людини, покликаної боротися проти трагічного змісту екзистенції.
Йдеться про прийдешнє покоління з «відвагою в очах», яке, однак, не має
відношення до кровожерливих варварів. Це тому, що їх влада походить не
від грубої сили, а від інтелектуальних здібностей терпіти і трансформувати
біль в уявлення, що виправдовують світ.

Ницшеанский
человек
представляет собой композицию, основанную на
попытке жизни признать таящийся в ней самой террор, ужас и абсурд. Иначе
говоря, речь идет о чрезвычайно опасном, трагическом и в то же время неопределенном запросе, который удовлетворяется только с помощью общества,
культуры и образования. Как следствие этой тройной помощи появляется
новая категория человека, призванного бороться против трагического содержания экзистенции. Речь идет о грядущем поколении с «отвагой в глазах»,
которое, однако, не имеет отношения к кровожадным варварам. Это потому,
что его власть исходит не от грубой силы, а от интеллектуальной способности
терпеть и трансформировать боль в представления, оправдывающие мир.