Арттерапевтичний потенціал синергії релігії та мистецтва в умовах війни: методологічні орієнтири міждисциплінарного підходу

У статті досліджується терапевтичний потенціал синергії релігійних символів та наративів і мистецьких смислів із фокусом на її значення в контексті війни в Україні. Осмислено міждисциплінарний підхід, що поєднує філософію, релігієзнавство, богослов’я та культурологію для рефлексії над складними процесами травми та відновлення. Особливу увагу приділено трьом типам арттерапії: 1) архетипній терапії на основі ідей К. Юнґа, що розкриває роль колективного несвідомого; 2) екзистенційній терапії, яка акцентує на вагомості смисложиттєвого пошуку попри абсурд війни; та 3) естетично-катарсичній терапії, яка сприяє емоційному очищенню через співпереживання й внутрішнє перетворення.
У праці також розглядається вплив таких практик на формування культури пам’яті, соціальну відповідальність й підтримку психоемоційного здоров’я в кризових ситуаціях. Дослідниця підкреслює важливість розроблення практичних методик імплементації терапевтичного потенціалу релігійно-мистецької синергії у сферах капеланства, арттерапії та гуманітарної допомоги.

The article explores the therapeutic potential of the synergy between religious symbols and narratives and artistic meanings, with a focus on its significance in the context of the war in Ukraine. The author reflects on an interdisciplinary approach that integrates philosophy, religious studies, theology, and cultural studies to comprehend the complex processes of trauma and recovery. Special attention is given to three types of art therapy: (1) archetypal therapy based on the ideas of C. G. Jung, which reveals the role of the collective unconscious; (2) existential therapy, which emphasizes the importance of the search for meaning despite the absurdity of war; and (3) aesthetic-cathartic therapy, which facilitates emotional cleansing through empathy and inner transformation. The study also examines the impact of such practices on the formation of a culture of memory, social responsibility, and the support of psycho-emotional well-being in crisis situations. The researcher underscores the importance of developing practical methodologies for implementing the therapeutic potential of religious-artistic synergy in the fields of chaplaincy, art therapy, and humanitarian aid.