Insulin therapy and physical activity in type 1 diabetes: a clinical perspective

Abstract

Physical activity plays a key role in the treatment of type 1 diabetes, on par with insulin therapy, regular blood glucose monitoring, and lifelong adherence to an appropriate diet. It has been proven that physical activity immediately lowers blood glucose levels and continues to do so for an extended period after exercise. This effect is due to the contraction of skeletal muscles, which absorb glucose without the need for insulin. Moreover, regular physical activity increases the sensitivity of insulin receptors in people with type 1 diabetes. This means that less insulin is required to transport glucose into the cells. Equally important is the fact that physical activity helps manage stress, which is often a part of living with type 1 diabetes. However, statistics show that the number of people with type 1 diabetes who engage in regular physical activity remains quite low. The issue is not a lack of awareness, but rather the challenges in managing and preventing critical conditions, even with modern glucose monitoring and insulin delivery devices.В даній статті розглянуто зв’язок між медикацією за рахунок ін’єкцій інсуліну та можливості здійснення фізичної активності хворими на діабет першого типу відповідно до потреб даної групи людей. Визначено, що фізична активність грає ключову роль в лікуванні цукрового діабету першого типу, на рівні з інсулінотерапією, регулярним контролем за рівнем глюкози в крові, а також дотриманням відповідної дієти впродовж життя. Доведено, що фізична активність миттєво знижує рівень глюкози в крові, а також тривалий час після виконання фізичних вправ, за рахунок скорочення скелетних м’язів, які поглинають глюкозу без участі інсуліну. Крім того, регулярна фізична активність для хворих на діабет першого типу підвищує чутливість інсулінових рецепторів, а це означає, що для транспортування глюкози до клітин потрібно менше інсуліну. Виявлено, що фізична активність допомагає в боротьбі зі стресовими та іншими негативними психічними станами, що є характерними для перебігу діабету першого типу. Проте статистика стверджує, що рівень людей з діабетом першого типу, які займаються регулярною фізичною активністю є доволі низьким, і причина тому не в нестачі обізнаності з цього приводу, а в тому, що, навіть із сучасними гаджетами моніторингу глюкози та подачі інсуліну, контроль та можливість попередження кризових станів гіпоглікемії та гіперглікемії, як і гарантія надійної роботи приладів, є все ще майже неможливою. В ході дослідження було виявлено, що для регулярної фізичної активності у більшості випадків дієта, як і обсяг, і склад порції, вимагають перегляду, крім того, кожна тренувальна сесія вимагає якісного та детального планування разом із атлетом, з урахуванням індивідуальних особливостей та реакцій, а також тренування повинно бути гнучким, щоб його можна було легко підлаштувати під наявний стан атлета, який здебільшого залежить від належної роботи приладів для вимірювання рівня глюкози та інсулінотерапії.