Перекладацька автоетнографія: до проблеми типологізації

Статтю присвячено перекладознавству, яке дедалі частіше спирається на матеріали, які від першої особи відтворюють фаховий досвід дослідників перекладу і перекладачів – коментарі, щоденники, звіти про перекладацький процес, мемуари та оповіді, –щоб зрозуміти, як перекладачі ухвалюють рішення в різних умовах. Зазначено, що дослідники не окреслюють власну методологію або описують її за допомогою понять, значення яких перетинаються («рефлексія», «щоденник», «автоетнографія»), що ускладнює оцінювання матеріалів дослідження та порівняння їх результатів. У відповідь на це у статті зроблено спробу сформувати типологію перекладацької автоетнографії. Розглянуто дискусію про відмінності між аналітичною та евокативною автоетнографією й пояснено, чому такий поділ є незадовільним для перекладознавчих досліджень. Перекладачі діють не від першої особи, а через тексти інших, змінюють ролі в межах одного проєкту (перекладач, редактор, перемовник, активіст) і працюють у відповідних інституційних та технологічних контекстах. Оскільки суб’єктивність перекладача є опосередкованою та постає у співпраці з іншими, перекладацька автоетнографія поєднує аналіз і особисту оповідь у межах власної аргументації. Зазначено, що в основу типології перекладацьких автоетнографій покладено розрізнення за жанрами, тобто за формою та метою, – між аналітичними кейсовими дослідженнями, рефлексивною документацією процесу та перекладацькими щоденниками, наративними описами професійного й етичного досвіду, політично залученими активістськими спостереженнями та методологічними обґрунтуваннями. Щоб зафіксувати випадки, що їх жанрова типологізація не може охопити, запроваджено два додаткові комплексні критерії. Перший – тілесність і перформативність. Другий – формат співпраці (індивідуальний, діалогічний, командний, спільнотний). Основний і два додаткові критерії синтезовано в практичну типологію перекладацької автоетнографії, що допомагає визначати те, що вважається даними (чернетки, журнали, електронне листування, відгуки клієнтів), як ці дані аналізуються та як опрацьовуються етичні ризики. Запропонована модель сприяє більшій методологічній прозорості перекладацьких досліджень, послідовнішому їх рецензуванню та ефективнішому накопиченню знань у перекладознавстві.