Особливості державного управління вищими навчальними закладами у 1863-1884 рр. (на прикладі Харківського, Київського та Новоросійського університетів)

У статті розглянуто практику втілення положень університетського статуту 1863 р. Відзначається, що статут постійно порушувався керівниками міністерства народної освіти і попечителями навчальних округів.
Проаналізовано завершення процесу лібералізації університетів і відхід від компромісної платформи статуту 1863 р. Проаналізовано тенденції вирішення «університетського питання» в уряді та академічних колах. В проблемно-хронологічній послідовності викладено нормативно-правові акти, які свідчать про втручання влади в правове поле університетів. Зроблено висновок про чергове посилення урядової політики у бік одержавлення університетів і послаблення впливу органів університетського самоврядування.

В статье рассматривается практика внедрения университетского устава 1863 г. Отмечается, что устав постоянно нарушался руководителями Министерства народного просвещения и попечителями учебных округов. Проанализировано завершение процесса либерализации университетов и отход от компромиссной платформы устава 1863 г. Проанализированы тенденции решения «университетского вопроса» в правительстве и академических кругах. В проблемно-хронологической последовательности излагаются нормативно-правовые акты, свидетельствующие о вторжении власти в правовое пространство университетов. Делается вывод об очередном усилении правительственной политики в сторону огосударствления университетов и ослаблении влияния органов университетского самоуправления.

In the article the destiny of the University Charter of 1863 is considered. It is noted that the Charter was a compromise between liberal trends of the 1860s and a position of Petersburg bureaucracy, it was constantly broken by heads of the Ministry of National Education and trustees of educational districts. It is emphasized that Achilles' heel of the Charter of 1863 there was «a student's question»that councils of Universities weren't able to solve it because of transformation of students into «certain visitors»of universities and overload with academic, administrative and financial and inspection punishing functions. In the article completion of the process of liberalization of universities and withdrawal caused by activization of the students' movement from a compromise platform of the Charter of 1863 is considered. Constructive and deconstructive tendencies of the solution of «the University question»in the government, the academic circles, the press are studied. In the problem-chronological sequence the normative legal acts testifying the invasion of the authorities in legal space of universities are stated. Influence on the process of higher educational institutions administration of such important documents as «The general charter of imperial Russian universities» 1863, 1884 is estimated based on the analyses. The conclusion about the next turn in the academic policy of tsarism towards nationalization of «citadels» of the Russian science and weakening of the corporate rights of «the scientific estate» of Russia is drawn.