"Зміна віх" як стратегія інтерпретації травматичного досвіду

У статті розглядається спроба подолати революційну травму, запропонована діячами «Зміни віх» (1921-1926). Автор стверджує, що подія стає культурною травмою тільки за умови, що цю подію було інтерпретовано та репрезентовано. З двох стратегій подолання травми ("опрацювання" та "відіграш") члени "Зміни віх" обрали стратегію "acting out" ("відіграшу"), ключовим моментом якої є репрезентація травми шляхом її адаптації до нової реальності, що дозволяє примиритися з ситуацією та симулювати стан "норми", стан збереження культурної цілісності. Оскільки революційну травму не було подолано, наступні травми (репресії, Друга світова війна, кінець "відлиги", "перебудова" й розпад СРСР), також не були "опрацьованими", але лише "відіграними".

В статье рассматривается попытка преодолеть революционную травму, предложенная деятелями "Смены вех" (1921-1926). Автор утверждает, что событие становится культурной травмой только при условии, что это событие было интерпретировано и представлено. Из двух стратегий преодоления травмы ("проработка" и "отыгрывание") члены "Смены вех" выбрали стратегию "acting out" ("отыгрывание"), ключевым моментом которой является репрезентация травмы путем ее адаптации к новой реальности, что позволяет примириться с ситуацией и симулировать состояние "нормы", состояние сохранения культурной целостности. Поскольку революционная травма не была преодолена, последующие травмы (репрессии, Вторая мировая война, конец "оттепели", "перестройка" и распад СССР), также не были "проработаны", а только "отыграны".

The article studies the attempts to overcome revolutionary trauma, undertaken figures of the "Zmina vikh" (1921-1926). The author argues that the event becomes a cultural trauma only on condition that this event was interpreted and presented. From two strategy to overcome the trauma ("working through" and "acting out") members of the "Zmina vikh" chosen strategy of "acting out", the key moment of which is the representation of trauma through her adaptation to new reality, allowing you to come to terms with the situation and simulate the state of "normal", the state of preservation of the integrity culture. Because the revolutionary trauma was not overcome, next traumas (repression, World War Two, the end of "vidlyha", "perebydova" and the collapse of the USSR) also were not "working through", but only "acting out".