Моральна втрата війни – криза довіри до буття: етико-естетичний вимір

У статті війна осмислюється як феномен, що виходить за межі політичного та соціального вимірів і постає як глибинна морально-онтологічна втрата, пов’язана з руйнуванням довіри до самого буття. Показано, що війна підриває не лише інституційні, нормативні та ціннісні структури, а й базову екзистенційну впевненість у впорядкованості світу, трансформуючи спосіб його переживання та інтерпретації. Аналіз здійснюється в онтологічному, культурно-цивілізаційному, етичному та естетичному вимірах, що дозволяє комплексно окреслити глибину цих змін. Обґрунтовано, що в умовах війни довіра втрачає статус безпосередньої даності та постає як відповідальна, рефлексивна практика суб’єкта. Водночас естетичний досвід розглядається як один із останніх рівнів підтримки довіри, хоча й зазнає значного впливу маніпулятивних наративів. Зроблено висновок, що відновлення довіри можливе лише як свідомий екзистенційний вибір.

The article interprets war as a phenomenon that goes beyond the political dimension and appears as a moral loss manifested in a crisis of trust in being. It is shown that war undermines not only institutional and normative structures but also the basic confidence in the ordered nature of the world, transforming the way reality is experienced. The analysis is carried out through ontological, cultural-civilizational, ethical, and aesthetic dimensions. It is argued that under conditions of war, trust loses its status as a given and becomes a responsible practice, while aesthetic experience functions as the last level of its preservation, although it is also affected by manipulative narratives. It is concluded that the restoration of trust is possible only as an existential choice.